Автор: Александра Мошкович
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-20 19:06:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

РОКИ !

Знов випливають роки із мряку.
І шумлять, як ромашковий цвіт.
Нині сниться мені відрада.
Моїй юності перша любов.
Відшуміла юність закатом.
Як підгнивши під вікнами клин.
Пам’ятаю дівчину милу.
За якою  нудьгую завжди.
Вона сниться мені, так прозоро.
У вісні, мов стоїть біля ніг.
Тільки очі її, я не бачу.
Пелюсткою ніжність укрила вночі.
Та наснилось мені кохання.
Знову страждаю я у вісні.
Захотілось очі її цілувати.
Та тільки прозорість, все ж не було.
У вісні був я з тобою.
Коханою назвати   не смів.
Б’ється серце моє в тривозі.
Сон відходить подаль, у пітьму.
Не тримають щастя роки.
Наодинці мене  оставляють завжди.
Сльози комам в горлянці застрянуть.
Не чутно душевності  слів.
Кохання втрачає свій зміст.
Душа  розривається плачем .
Тільки  стогне жалем  нутро.
Роки  не мають відради.
Вони   плачуть гірко  вночі.
Запалають роки гнівним жаром.
Бо щастя втрачають вони.
Смутком  заляжуть тривожно.
В моїй скорбній та зламній душі.

История cоздания стихотворения: