Автор: Александра Мошкович
Тема:Басни
Опубликовано: 2024-01-01 15:22:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ПІВНИК

Захотілось півню одружитись
В третій раз.
Заспівав він пісню
Як чарівний маг.
Вихваляв хатинку,
Де живе він сам.
Лиш своє багатство
По крихіткам збирав.
Вийшов на подвір’я
Хвіст свій розпушив.
Голову задравши
Весело співав:
Кавалер я файний.
Курочку б мені.
Щоб вела хазяйство,
Мене вихваляла кожен день.
Та була красива, та під стать мені.
Неподалік від нього
Ряба курочка жила.
Співу все ж повірив,
За ним тихесенько пішла.
А курятник дивний
Безлад, кутірма.
Стіни затягнуло кріпко,
павутина, як чума.
Боже, що робити?
Тільки  миші все шниряют,
То ж для всіх біда.
Все пожовкле, спокою в курятнику нема.
Півень все співає, та не замовкає,
Себе тільки вихваляє.
Господарство я оставлю,
Тобі хватить на все життя.
Слухати  вона була готова,
але ж я не молода.
Ти співаєш лиш чарівно.
Та не знаю, що сказати.
Ти лиш безлад та нудьга.
Вмієш добре ти брехати.
Бо в достатку ти живеш.
А для мене тільки спокій
Найдорожчий над усе.
Кажуть люди, що у півня
Хитрість є така.
Співом він підніме вранці
Свій авторитет.
Тільки очками він водить,
Обнімає не любя.
Він все хоче, та не знаю,
Каже правду або це брехня.
Кто підкаже, тільки Боже,
Знає лише вона сама.
Тільки  курочка лягає,
Примоститься, тут як тут.
Ку- ка- ре-ку я благаю,
Лиш тебе  хочу.
Він хитрує, все  бере лиш задарма.
Тільки все ж порозумніла
Курочка ряба.
Півню голосно сказала:
Сам в багатстві ти живи.
Байка вся.
Але ж для чого я веду
Весь час цей сказ.
Мова іде про півня дурня.
ЦЕ для нього велика честь.
Він язик великий має.
Знаю він не пропаде.
Бо як курочку – приправу обгладає
Та уб’є.

История cоздания стихотворения: