Автор: Александра Мошкович
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-04-13 14:03:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ТУГА МОЯ!

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро , і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий….
Не забутьте  пом’янути
Незлим, тихим словом.
( Тарас Шевченко.)

Дзвінко серце спів здригає.
Чужа сторона, не має тепла.
Та обіймає холод душу,
Неначе гіркота живе в думках.
Як би  я крила мав,
злетів би птахом бистрим.
Неначе  вітерець додому прямував.
Летів би  я ночами, днями
в свій  рідний, батьківський край.
І час би не  проґавив в чужій, похмурій стороні.
Втомна хвиля страждальця відчує.
Дзвін плакучий в серці дзвинчить.
Співає молебень сльозами гнітюче.
Молю Тебе Боже, біль мій відчуй.
Віддай  спокій серцю, в жахливу цю мить.
В думках лину завжди, в рідний свій край.
Бачу хатинку убогу, на милій  моїй стороні.
Заплакана мати зустріне.
Обійми та ласку від серця дає.
Чому ж я так плачу,
Чому я страждаю!
Бо сенсу життя  не маю,
Не маю давно.
Та й мати померла,
Лежить вже  в могилі.
Та туга моя з землею зросте.
Помилка сердечно бушує.
Нестерпний той вічності  біль.
Гіркотна сльоза  обіймає той зламаний
невірності шлях.
Груди стискає, повітря хапає.
Ой, Боже мене все лякає!
Не бачу, яку допомогу долі знайти.
Може, Господь мені допоможе?
Бо я блукаю в чужій стороні.
Немилий  той світ мені.
Тільки в думках літаю
до могили своїх  батьків.
Бо помру я на чужбіні.
Ніхто не заплаче, не згадає мене.
Та сум відбирає  думки страждальця.
На перехресті доріг він стоїть.
Не має вже щастя.
Не злетіти  вгору мені.
Самотність краски згущає.
Вмирає помилка зі мною удвох.
Тільки Вам люди бажаю,  
не взнати гіркотної долі в житті.
Хай Сонце сяє яскраво,
усміхнені будьте завжди.
Та шляхом ідіть Господнім!
За Вас  Богу молюся.
Та тільки благаю, не робить помилок!

История cоздания стихотворения:

Була на чужбіні. Кращого від своє домівки не має.