Автор: Лилия Мазур
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2019-02-20 13:47:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Хороша людина йде на війну

Здається, злякались всі дивні пророцтва,
Завмерло усе, немов по дзвінку,
"Все добре у світі" – не скажуть свідоцтва:
Хороша людина йде на війну.
Світи всі воюють потроху, помалу.
Така вже природа, натура така.
Армаду хтось має зовсім нездоланну,
Хай навіть дорога зовсім не легка.
Хтось воїн, комусь би лише воювати,
Хтось мир цінить більше ніж душу свою,
Комусь лише вигоду в цьому шукати,
А хтось не бажає іти на війну.
Для нього, напевно, легка уся зброя,
Та брати до рук він не хоче її,
Бо битви вже бачив. Забути? Ніколи.
Такого у Всесвіті важко знайти.
Пішло щось не так – усі зрозуміли.
Вороги всі з’єднались та збились в страху.
Бояться вони, та не Всесвіту сили,
А хорошу людину, що йде на війну.
Помилка усе це? Цього не бувало?
Проста лиш людина? Втішайте себе!
Погляньте, як армія ваша тікає!
Один проти всіх так безстрашно він йде.
Людина у мирі завжди проживала,
Та ходять легенди, що все це пусте.
Поразка його завжди оминала –
Не вистоїть навіть військо страшне.
"За волю, за дружбу!" – це все його сила,
Та навіть найменше життя береже.
Хіба у наш час щось подібне можливе?
Хороша людина. Що тут скажеш ще?    
І зброю тримати немає бажання.
"Жорстокість – не відповідь, не джерело" –
Для нього це правило, всі намагання.
Але якось раптом не так все пішло.
Якщо навіть жах весь не змусить летіти
На це поле битви й піддатись вогню,  
Тоді вже що коїтись має у світі,
Щоб хороша людина пішла на війну?

История cоздания стихотворения:

13.03.2014.