Автор: Сергей Будник
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-05-19 18:39:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чуже небо

Чуже навколо мене небо,
Воно на мене дивиться згори,
І де б не був я, де б не був я,
Душа за батьківщиною горить!

Там в літерах без м'яких знаків,
Там твердо якось все звучить,
Де шепелявити ти мусиш,
А український наш бринить!

Бринить як джерело криштальне,
Рідненька мова - я до неї звик,
Дратує побут їх ментальний,
Як Особистість - я там зник!

Чуже те небо, хмуре сіре небо,
Я думками розсунув хмари,
Подумав так; ні, там не був я,
Був лиш проїздом, то були примари!

Розсунув хмари й зрозумів я,
Париж французам, а казахам Астана,
Люблю свою рідненьку землю,
Захід не наша сторона!

І десь якщо я помиляюсь,
То помиляюсь лиш за тих,
Хто любить матір рідну більше,
А не захмарний той успіх!

І ось в дорогу, в довгий шлях,
І за спиною їх костьоли й кам'яниці,
А серце рветься просто жах,
Побачити б скоріш лани із золотой пшеницей!

Ось двір затишний мій і близький,
І дядя Ваня на гармошці награє якісь бравади,
Я питиму із ним не віскі,
Горілочці із салом буду радий !

І ось воно - Рідненьке небо!
Синіше синіх всіх морів,
Дивлюся в далечь - Ні,
вертатися не треба,
Немає там яскраво-золотих ланів !

История cоздания стихотворения:

Польща, лодзь,
05.10.2019
Am. 09.30'