Автор: Елена Куцык
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-03-04 02:41:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Прокинулось місто. А я ще не спала.
Щось довго читала, щось довго писала.
Дивилась в вікно. Я все виглядала
Надворі зорю, ту що вчора упала.
Лиш Сонечко встало і крил голубиних
Воно розігнало рябе мерехтіння.
Взлітають пташки і несуть нам світанок
У шибку вікна і у мій старий ґанок.
Старий старигань - мій сірий будинок
Став жовтим ураз. Розквітлий барвінок
Голівку підняв і до Сонця поплівся.
А сонний горобчик водою умився.
Я ще не лягала. Не спала всю нічку.
Щось довго писала у зошиті в стрічку.
Вже й мати питала, чого я не сплю.
Я ж зірку шукала, що родить зорю.
История cоздания стихотворения:
Как интересно вы все написали, эмоции, чувства, ритм |
Рецензия от: Кударенко Елена 2024-03-28 15:16:54 |
Сподобався вірш, дякую |
Рецензия от: Кударенко Елена 2024-03-28 15:14:48 |
Так, Едуарде, спочатку серце просить хоча би трохи відпочить, і тільки потім починає у всі колокола дзвонить. Дякую за вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 15:05:09 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |