Автор: Елена Куцык
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2019-03-28 21:55:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Завірюха

Вже злотом віддощила тиха осінь.
Вкриває землю снігу біла просідь.
Малює візерунки Завірюха.
І ввічливо у шибку мою стука.

Вона зробила з вікон галерею,
Перетворила в виставку алею.
У неї ще багато є ідей:
В моїй кімнаті влаштувать музей!

"О подруго, прошу, вікно відкрий!
Зроблю тобі палац із твоїх мрій.
З підлоги аж і до самої стелі
Розвішу тут свої я акварелі!

У вазі замість квітів буде стерня.
І з батареї прибери всі зерня.
Замість гардин розвішу я бурульки!
А що це у фіалок? Невже бруньки?

Негайно з підвіконь прибрати квіти!
Чому сумна ти? Маєш ти радіти!
І чим зима тобі не мрія й казка?
Відкрий вікно, прошу тебе, будь ласка!"

Я довго ці вмовляння її слухала.
Та день пройшов і трохи вщухла віхола.
Уже вона не стука в мою раму,
А тихо з вікон робить діараму.

История cоздания стихотворения:

Учора неочікувано випав сніг (була справжня завірюха!) і я згадала про
цей вірш.