Автор: Сашек
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2019-11-14 19:18:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Два серця

Два серця воз`єднались в коханні навіки.
До сонця здійнялися всі мрії й побажання.
В очах застигли сльози мов зірвані листки!
Мить щастя розбивають розлука і прощання.
Він там на чужині листа додому пише.
Як в горах височинних стріляє кулемет.
Щоночі в голові дзвенить смертельна тиша.
Земля навкруг палає розгромлена ущент.
Вона чекає звістки й молитви промовляє!
Щоб ангели небесні від смерті вберегли.
З надією і страхом у вікна споглядає.
В той час як на коханого напали вороги.
Роки тяжкі промчались солдат закінчив службу!
Додому повернувся з проклятої війни.
Відкрились вхідні двері і заскрипіли в смутку.
Стояв він на порозі сліпий і без ноги!
І тихо їй промовив слова що кроять душу.
Пробач що обіцянку не зміг я зберегти!
Ту заповідь священну ніколи не порушу.
Щоб серця два закоханих билися завжди.
Поблідла як стіна й щосили обійняла.
Зійшов на небі місяць яскравий молодий.
Поцілувала в губи і гірко заридала!
Для неї важливіше що він вернувсь живий.
Два серця колихались в закоханому ритмі.
Допоки не затихли піднявшись в небосхил.
Знесилені й сумні стражданнями побиті.
Разом летять до раю не опускавши крил.

История cоздания стихотворения: