Автор: Сашек
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2021-02-06 12:25:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

За течією

Пливу немов той човен десь вдаль за течією.
А серце завмирає від смутку і журби!
Вже більше на світанку не обіймуся з нею.
Не скажу як закохано шумлять старі дуби.
Так тяжко зрозуміти і вірити несила!
Що там на роздоріжжі нас доля розвела.
Душа як та вовчиця від ран тяжких завила!
Кохання розділила самотності стріла.
Пливе за течією моє поблідле тіло.
І сумно у скорботі наспівують птахи!
Усе що було в мить нестримно пролетіло;
Тепер мені байдужі всі біди і страхи.
А хвилі щось бурмочуть німими голосами.
В далеку безкінечність ведуть мене думки.
На березі стоїш ти вмиваєшся сльозами!
Та вже назад не вернеш зачинені замки.
Чекають там на мене знайомі силуети!
У шатах золотистих з сопілками в руках.
Заграють мені тихо зажурені сонети.
Прольються гіркі сльози як краплі по листках.
Десь там за течією зустріну своє щастя!
І в снах легких і світлих до тебе я прийду.
Коли з небес побачу що ти почнеш всміхаться.
Тоді і я свій спокій в безодні віднайду.

История cоздания стихотворения: