Автор: Андрей Крушельницкий
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-10-07 13:40:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Зерно доброти"

У безкрайнє, не зоране поле,
Там де сонце сідає за край,
Там зернятко, чисте і голе,
В землю впало і дало врожай.

Йому радісно сонце всміхалось,
Теплий вітер стебло обвивав;
Не людина за ним піклувалась,
А паросток ріс, все міцнішим ставав.

Та свобода була до вподоби.
За турботу - буде врожай.
У природи свої хлібороби,
Тільки ти не лінись та збирай.

А на іншім краю - панське поле.
Якось зоране поле, не дуже.
Щось і тіло у наймита голе,
І не чути до нього слів: "друже"!

Не вродило у пана нічого,
Бо воли в нього кволі й хриплять.
Не було йому діла до того, -
Брак свідомості й інших понять.

Розум, честь - це йому не важливо.
Головне - більш в кишені набрать.
Не цінує... А життя те мінливе...
Після себе що залишать?

Рік за роком мина, - чисте поле...
Не знайти у кола кутів.
Не злетіти у небо соколу,
Коли неба нема й нема крил.

Коли сіяти схочеш  зерно,
Не забудь ти його поливати.
Піклування, - це є добро!
Яке має в нас проростати.

История cоздания стихотворения: