Автор: Снежана Холодова
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2019-08-15 13:51:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Поема кольоровому хлопцю

Він то зелений, то синій чи фіолетовий -
яскрава обгортка варта уваги.
А насправді був сірий, порожній, зовсім не трендовий.
Люди для нього лише для розваги.

Грав на почуттях, як на скрипці,
Милу посмішку мав, як у вбивці.
Здавався невинним кошеням,
А виявився підлим чортеням.

Хлопчик-квітка - ніжний та тихий,
А раніше мозок був ненавистю вкритий.
Доросле життя почав рано,
Хоча не одразу все було вдало.

Напевно, з декого мав зиск,
Та я бачила в очах його здоровий блиск.
Не вірила, що він свою театральну роль грає.
Не вірила, що нечистий розум та наміри  має.

Та ,можливо, я помиляюсь,
Бо зовсім  не довго його знала.
Та ,можливо, я трішки  загралась,
Адже і сама не була досконала.

Розмови були довгими, тягнулися, як мед
До пізньої ночі, і тільки вперед!
Все було так легко й цікаво,
Невже йому чогось не вистачало?

Як ніхто мене розумів,
І сам відкритися посмів.
Я була справжньою - без масок, довіряла,
Усі таємниці та секрети розповідала

А для нього була "ноунеймом",
Не горіла справжнім "флеймом".
Хоча, як насправді було - не знаю,
Як завжди, причину у собі шукаю.

Одного дня, все зупинилось,
Як годинник чи завод,
Спілкування назавжди припинилось.
Закінчився останній епізод.

Недавно спитала,
чому все так раптом скінчилось,
Бо спокою ночами не мала.
Ще багато чого сказати лишилось.

А у відповідь тиша -
Її напруга найгірша.
Прикро, але не дуже
На його сутність байдужу.

Він викреслив мене зі свого життя
Так просто, як слово з контексту,
А зараз я повна лихого сум'яття
І сильного внутрішнього протесту

Колись написала листа,
в якого вклала всю душу,
Але ні слова про свої почуття,
Бо мати гордість я мушу.

Пройшло вже  багато часу,
І я жалкую про свій вчинок ,
Що того вечора написала йому,
спостерігаючи падіння  сніжинок .

Не було б тоді сліз та образ,
Та я не жалкую, як провела час -
Мені було цікаво й приємно,
Сподіваюсь, це було взаємно.

Якщо так, то в чому справа?
ніколи відповіді не дізнаюсь,
Та я розумнішою стала -
Сумувати за ним не збираюсь.

Він і не сірий, і не синій , і не зелений,
А можливо навіть коричневий 💩
А згодом стане і зовсім рожевим,
Коли буде ховатись за чужими обличчями.

История cоздания стихотворения: