Автор: Снежана Холодова
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2020-02-17 03:32:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Напівжива-напівмертва

Коли ти напівжива, напівмертва,
Усе вислизає з рук.
І коли ти меланхолії жертва,
Ніхто не припинить цих мук.

І причини для суму немає -
Ніби все прямує у звичному темпі.
Та тільки іскра в очах вигорає,
І часто думки заводять до смерті.

Ти просто лежиш у своєму ліжку -
Підвестися не можеш.
Не нагодуєш бідну, змучену кішку,
І себе голодом мориш.

Немає сил іти на навчання,
Ти й надалі продовжуєш гнити.
І тільки голодної кішки нявчання
Змушує тебе піднятись і жити.

І веселий сміх родини на кухні
Пробуджує тебе від глибокого сну.
І ти вже не боса- взуваєш свої туфлі,
І йдеш зустрічати весну.

І не чути старих платівок хриппіння -
Вже не лунають сльозливі пісні.
І гріються під теплим промінням
Квіти коханого на холоднім вікні.

І не залишилося й сліду
Від твоїх внутрішніх боїв.
Ти щиро усміхаєшся світу,
І чекаєш листа з далеких країв.

Насправді, життя не має меж -
Воно сповнене різних моментів :
Коли щастя здійма до небес,
А коли ти напівживий-напівмертвий.

История cоздания стихотворения: