Нет статуса

Автор: Фигаро
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-01-27 16:10:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Скільки болю

Скільки болю, Боже! Скільки болю…
Покалічено і душі, і тіла.
Скрізь для смерті простір та роздолля,
Все в осколках — поле і рілля.

Скільки міст і сіл стоїть в руїнах.
І від горя стогне там земля.
Стала чорною вдовою Україна,
Вкрали все, що серцем берегла.

Може ти осліп і вже не бачиш,
Скільки трун розвозять по хатах,
Скільки рік наповнилось від плачу,
Скільки цвіту чорного в садах?

Може ти оглух і вже не чуєш,
Вдови як, кричать і матері!
І невже ти, Боже, не бануєш
За героями, що їдуть на щиті…

Може ти стомився від сирени?
І від плачу переляканих дітей,
Смороду від згарищ, тіл спалених,
Від багнюки під ногами і траншей.

Я звертаюся до тебе, Боже!
Та в сльозах питаю:— «До коли?»
Та мене чомусь не чуєш схоже...
Линуть в небо птахом молитви.

История cоздания стихотворения:

Давно не писалось...

2

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 76

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Тетяна Даніленко

І в мене ці запитання... Дякую Вам!

2023-01-28 16:11:00

Фигаро

2023-01-30 08:20:58

Юрий Гундарев

Пронизливий вірш. Єдине: у першій строфі «в осколках» краще замінити на «в уламках».
Успіхів Вам!

2023-01-27 18:21:09

Фигаро

2023-01-30 08:21:07

Омельницька Ірина

Проникливий вірш. Думаю, що Він все бачить і чує, але люди повинні самі виправляти свої помилки. Бог дав людині розум, а вони перетворилися у хижаків. А хижаків треба вбивати. І на долю українців випало бути санітарами прилеглої землі. Україна очистить землю від непотреба та лайна і знову будуть квітнути соняхи.
Дуже зворушливий вірш.

2023-01-27 17:42:45

Фигаро

2023-01-30 08:21:17

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений