Автор: Елизавета Громова
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2021-12-11 17:13:11

СПОВІДЬ УКРАЇНИ

Ти знаєш країно, я тяжко страждаю.
Все білії руки вмиваю в огні,
Напевне старію, шепочу собі.
Ти знаєш країно, яка я була?
Яка панувала на мені краса?
Та все відцвіло, давно відбуяло,
залишивши стерна одні.
Так, я була на колінах,
Стояла не раз і не два,
Благала допомоги сусідів,
Молила сльозами одна.
Мені говорили: «Здавайся,
бо волі нема»,
Та я гордо їм відмовляла-
Напевне дарма.
Але згадавши слова: «Воля у мирному
небі», заплакала я.
Країно, я багато чого пережила:
Холод, голод, розпач та біль.
Мене напували морською водою,
Мене годували каменем з гір,
Та я жалію за одним,
За синім небом своїм.

История cоздания стихотворения: