Автор: Наталия Карпенко
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2019-06-16 11:59:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Коханій Оксані від Юрія

                 Лист

Оксанко, моя ти Оксано, -
твоє шепочу я ім'я…
Оксанко, моя ти кохана,
ще пам'яті цвіт не прим'яв

той час, що з тобою в розлуці –
ти в серці назавжди моїм!
Стрілою Амур його влучив,
тепер не знаходжу я слів

сказати, як щиро кохаю,
як ніжно тебе я люблю!
Я кращої жінки не знаю,
ти волю забрала мою!

Тепер я невільник навіки
блакитних очей дорогих;
ти сердишся й так мені прикро,
бо хочу я чути твій сміх!

Я гладити хочу волосся,
твої цілувати вуста…
Кохала ж, - чи тільки здалося?
Згадай, як тебе пригортав,

як ранки удвох зустрічали
і сонце обличчям пили…
Оксано, моя ти кохана,
були ж ми щасливі, були!

Згадай, як від тебе я п'яний
із вечора падав у ніч,
від губ твоїх теплих, кохана,
від рук твоїх ніжних і пліч!

Як нас із тобою щасливих
купав в своїх водах Дінець…
Оксаночко, ти моя мила,
ти мрії моєї вінець!

Про тебе думки мої в'ються,
про тебе усі мої сни,
на тебе одну я молюся, -
ти – квітка моя із весни!

Оксаночко, ти моя доле,
не можу без тебе, повір!
Без тебе ходжу, ніби кволий
і сльози туманять мій зір!

Травень 2017.

История cоздания стихотворения: