Автор: Наталия Карпенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2019-06-20 14:08:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Заполітизовані –
ми вже стали зоною, -
зоною, де злодії,
звісно, аж кишать!
Небо світить зорями,
береже «озонами», -
небу – всі однакові,
чи прості, чи знать.
Небу – всі однакові, -
чи події знакові –
землетруси й повені,
чи дощі малі;
та спитає в кожного
злодія вельможного:
- Як ти, сизий голубе
жив там, на Землі?
Чи беріг Вітчизну там,
чи продав пройдисвітам?
Ти який залишив там
слід свій на Землі?
Чи душа вже кається?
Бо з душі спитається, -
хоч великий гріх ти мав,
хоч гріхи малі!
Грудень 2016.
История cоздания стихотворения:
Возможно, слова о любви
любимого человека она
воспринимает как стихи. А
они всегда бальзам для
любой души. Хорошее признание, Сергей, прекрасной незнакомке. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:31:24 |
Якщо ти можеш принести
весну, Будь ласка, припини мершій війну. Дякую, Валентино, за гарний вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-29 10:23:24 |
Наверно вам поставлю
плюс, Иль нет, пятёрку с плюсом! ЛЮБОВЬ равняется ИИСУС! И в сердце мы с Иисусом! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 10:09:36 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |