Автор: Наталия Карпенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2019-06-21 11:09:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Від совісті - не втечеш

Можливо не треба так серденько рвати
у щирих словах до нових поколінь?
Чи вдячний хто буде, чи прийде розплата
за кожен мій вірш, що в душі наболів?

Я серце гаряче давно вже відкрила
своїй Батьківщині у віршах ясних, -
вона, наче пташка, що втратила крила
й не може зігріти всіх діток своїх!

Не кожному правда моя до вподоби,
бо люди такі є, що їм не болить…
Хоч я – поетеса іще невідома,
та, совість мені так писати велить.

А совість  - велику ж бо силоньку має,
від неї нікуди уже не втечеш!
І крають жалі моє серденько, крають,
образа за рідний народ мій пече!

Образа пече, що поранена пташка
не може на крила свої зіп'ястись!
Повір мені, боже, це бачити тяжко…
Чи їй подаруєш ти щастя колись?
                                    
Червень 2017.

История cоздания стихотворения: