Автор: Наталия Карпенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2019-06-22 12:41:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пісня для кобзарів

«Ще не вмерла України
ні слава, ні воля…»,
та дісталася їй бідній
препогана доля!

Доки згинуть «воріженьки,
як роса на сонці» –
будем  голі і голодні
у своїй сторонці.

«Душу й тіло ми положим
за нашу свободу…», -
та слова ці, святий боже,
тільки для народу.

Бо пани про тіло власне
і про душі дбають:
по церквах свічки так красно,
як ватри палають!

Не підставлять тіло мляве
під кулі чинуші, -
п'ють, жирують, та гуляють
на морі й на суші.

Наш народ сміливий, дружний,
волю здобуває,
лише панство осоружне
мільярди згрібає!

Хоч проллється кров гаряча –
тут рабів достатньо, -
за народом пан не плаче –
він йому не братній!

На могилах в'януть квіти,
а могил все більше, -
в Україні, мої діти,
все гірше, та й гірше!

Мабуть треба слуг народних
вам у руки взяти,
та й навчити: благородно
про народ свій дбати!
                            
Вересень 2017.

История cоздания стихотворения: