Автор: Наталия Карпенко
Тема:Городская лирика
Опубликовано: 2019-06-24 12:57:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Як у театрі

А ми в театрі живемо, панове,
бо владу лицедіям віддали!
І грають вони ролі так чудово,
що ситі обіцянками «воли»!

Покірно тягнуть ярма на раменах, -
їм дай роботу – «хлібом не годуй»!
Їм про державу думати не треба,
мов і не знають про оту біду,

що наша молодь їде за кордони,
куди вивозить золотий талант!
Везе з країни розум свій моторний!
А розум той – добробуту гарант,

а розум той – то нації надбання,
то є багатство нації святе!
Без молодих сердець їх полум'яних
ніколи міць держави не зросте!

Із молоддю майбутнє, -  наша сила
і міць держави, і її прогрес!
А скільки молоді війна уже скосила?!
Лиш вороги плекають інтерес,

щоб лицедії правили, панове!
У нас – що депутат – то «патріот», -
бо їх промови – дуже кольорові,
хоч в декого й занадто чорний рот.

І чорний рот, і думка темна й підла!
Такі не будуть дбати про народ.
Для них народ – то нерозумне бидло,
то раб, якому затикають рот!

Серпень 2018 р.

История cоздания стихотворения: