Автор: Наталия Карпенко
Тема:Сатирические стихи
Опубликовано: 2019-07-16 18:43:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Історія, що розповім,
Як приклад хай послужить всім,
Тим чолов'ягам за урок,
Що зневажають нас жінок,
Що серце мають, як граніт, -
Таких багато знає світ!
Був красенем мій персонаж,
Але псував його кураж.
Був зверхнім, гордим був і злим
Жеребчиком ще молодим!
Дівчат він просто зневажав:
Нахабно скалився, «іржав»,
«Пупом землі» вважав себе,
Немов якесь значне «цабе»;
Хоч «сохла» не одна за ним –
Був недоступним і черствим.
Кохання муки він не знав,
Спокійно їв собі і спав,
Її допоки не зустрів;
Побачивши – він остовпів!
Мов сарна, горда і швидка,
Зваблива, щира, говірка!
В її очах він потонув,
Забув про себе, мов заснув, -
Незчувся сам, як покохав!
До невпізнання іншим став:
Весь знітився, принишк, ослаб,
Немов якийсь нікчемний раб!
Як той п'янкий, чарівний сон,
Взяло кохання у полон!
Гарячу пристрасть він пізнав,
Замучився, не їв, не спав, -
Про неї мріяв кожен день!
Хотів побачити лишень
І обійняти милий стан,
Розцілувати їй вуста,
Торкнутися її грудей, -
Про це лиш марив день у день!
Та все ж, соромився, мовчав,
А сам, як дуб сухий згорав!
Змарнів, сердега, схуд і зблід,
Байдужості відчувши лід!
Чужою ж, дівчина була, -
Кохала іншого орла!
P.S.
Провчити доля може так,
Що в серці викарбує знак!
Ніхто від неї не втече, -
Тихенько сяде на плече,
Шепне на вухо: «Ти пропав!» -
Підкоришся, хоч не чекав…
Не вірив він, не сподівавсь,
Та все ж, в полон кохання здавсь!
Вересень 2014
История cоздания стихотворения:
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Людо, привіт. Як ви? У мене добра звістка, чомусь дуже захотів поділитись з вами. Мене надрукували у Вінницькому Краю.) |
Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-03-28 15:46:30 |
воно? |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-03-28 15:42:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |