Автор: Наталия Карпенко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-09-14 13:51:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Хто її так прив’язав?

У городі – вітер з поля, -
і  колючий, і лихий…
не кляну я свою долю,
не замолюю гріхи.

Та буває, що й прогляне
із-під вій скупа сльоза, -
ох ти ж, доле безталанна,
хто ж тебе так прив'язав?

У тугий скрутили вузол –
не розв'яжеш, не втечеш.
З поля вітрюган байдужий
душу холодом пече.

Вже і віку доживаю,
а усе ще жду когось…
Може він за небокраєм,
та зустріть не довелось.
                           
Травень 2017.

История cоздания стихотворения: