Автор: Наталия Карпенко
Тема:Шуточные стихи
Опубликовано: 2019-09-23 17:52:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Капризний вік

То мені холодно, то мені жарко;
суму неясного купчиться хмарка.
Купчилась, купчилась – впала сльозами
і до подушки мене прив'язала.

Що це за вік такий? Дивний та й годі:
настрій залежить уже від погоди;
там десь – кольнуло, а тут – заболіло, -
стало капризним занадто вже тіло!

Очі вже бачать лише через скельця,
ще й спотикається зморене серце…
Де ж моя сила дівоча поділась?
Бути залежною – кепське вже діло!

Я ж бо, їй богу, собі не належу –
ноги гудуть: «може ляжеш полежиш?»
Я ж іще жити щасливо тут хочу, -
навіть коханням себе заморочу!

Хай не командує зніжене тіло!
Як так, мені відмовляти посміло?
В мене ж душа ще цікавинок хоче, -
вдача у неї, по суті, дівоча!

Ми ще поборемось! Все подолаєм!
Я ще не дрейфлю – іще ж не вмираю?!
Хоч би там що не квоктало нам тіло, -
тільки б ніколи душа не старіла!
                                    
Вересень 2017.

История cоздания стихотворения: