Автор: Наталия Карпенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2019-11-06 16:04:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Наймиліше - завжди близько

Такий вже він, цей незбагненний світ, -
принад у нім багато без гарантій.
І прагне зваблена душа в політ, -
біжать, шукають щастя емігранти.

Та, де ж воно, те «золоте руно»?
В яких краях омріяна долина?
Стабільно гарно не було давно
у цій стражденній рідній Україні.

Але ж, вона одна, на всі віки,
свята земля, що зветься Батьківщина!
До неї в серці почуття палкі,
думки про неї аж до Бога линуть.

Я вже корінням в землю вгрузла тут, -
своїх дітей під серцем тут носила
й мої онуки тут давно ростуть.
Тому не зможе вже ніяка сила

примусити мене на схилі літ
покинути життя мого колиску!
Такий  він є, цей незбагненний світ, -
що в ньому наймиліше – завжди близько!
                                           
Липень 2018 р.

История cоздания стихотворения: