Автор: Наталия Карпенко
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2019-11-14 17:01:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Шлях до освічення і пробудження

Заглушити бажання свої й почуття, -
ось єдиний той шлях, що показував Будда…
Я богині Природи розумне дитя,
тому йти проти неї ніколи не буду.

Я вгамую, можливо, і радість, і злість,
та не зможу кохання вогонь загасити.
На планеті Земля – не байдужий я гість, -
таємниці її так цікаво відкрити!

Як бабуся і мати, що любить дитя –
від любові і ніжності плакати можу, -
сльози щастя для мене є справжнім буттям
і лякає, звичайно, чийсь намір ворожий.

Сила духу для тіла, - як стрижень, як вісь
для Землі, що на сонечку вранці розквітне.
Не жадоба до грошей нутро моє їсть,
але прагнення правди, щоб правила світом!

Не в жаданні до слави бунтує душа,
але в прагненні миру й духовності злету.
Як не дати нахабному злу відкоша?
Тому гострі, як ніж є слова у поета!

Заглушити бажання свої й почуття?
Ні. Я завжди середини хочу триматись.
В золотій лиш середині варте життя,
щоб людиною справжньою тут називатись!

Грудень 2018 р.

История cоздания стихотворения: