Автор: Наталия Карпенко
Тема:Сатирические стихи
Опубликовано: 2019-11-29 20:30:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не зраджу

Пропало натхнення, забуті слова,
душа, як колись, не співає…
Спасибі скажу лиш за те, що жива,
від голоду ще не вмираю.

Та наші вожді зміркували всерйоз:
«Багато в нас пенсіонерів…
До біса нероб тут старих розвелось!
*Немедленно принять все меры!»

Призначити пенсії менші в сто раз, -
хай ходять голодні і хворі;
підвищити ціни на ліки, на газ, -
хай вимруть, нарешті, поволі!

Ой, горенько-горе, куди нам іти?
Куди з України тікати?
Для бідних закриті кордони й мости.
Не зраджу тебе, земле-мати!

*Примітки: під зірочкою – російська мова.
Січень 2019 р.

История cоздания стихотворения: