Автор: Наталия Карпенко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-06 16:18:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Хто ти є?

Прийдешній день примножив гіркоти…
Як ти тепер живеш на цьому світі, -
Без мрії, без кохання, без мети,
І поглядом жіночим не зігрітий?

Що можеш дарувати без вагань,
У що тепер без сумніву ти віриш?
У душу свою глибоко заглянь,
Чи не побачиш там інстинкти звіра?

Не те багатство ти для себе дбав:
Тебе забули, навіть, рідні діти!
Навіщо свою душу обкрадав
І дозволяв утробі шаленіти?

Ти хитрував усе своє життя,
Урвати, вкрасти – мав погану звичку;
Все гроші відкладав на майбуття,
Та прагнув підживитись на дурничку.

Ти маєш сивину і сто проблем,
Але добром не вмієш зігрівати;
Ба, навіть не заплакав у той день,
Коли померла рідна твоя мати!

То, хто ж ти є? Для кого ти живеш,
Не зрозумівши величі Людини?
І хто заплаче, коли вже помреш,
Хто свічечку запалить в ту годину?

Серпень 2019 р.

История cоздания стихотворения: