Автор: Наталия Карпенко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-12 13:57:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сніговий полон

Як біло сьогодні навколо, як біло!
Тут гори вже снігу зима навалила!
Всю ніч і весь день, наче манна небесна,
земельку вкриває, щоб та не замерзла.

Комусь може радість і щира утіха,
що снігу багато. Мені ж - не до сміху.
Мені цілий день його чистити треба.
А він же – все сиплеться й сиплеться з неба.

О, Господи правий, зроби хоч перерву!
Вже серденько стогне й зриваються нерви,
а руки мої - не тримають лопати.
Мені б відпочити зайти вже до хати, -

бо вже працювати, їй богу, не в змозі!
Дивися, он знову сніжок на порозі, -
я ж тільки недавно його підмітала!
Хіба цього снігу земельці замало?

Якщо їй замало – я ж зовсім не проти, -
мені відкривати не треба ворота,
мені б тільки хвіртку спасти із полону,
а в мене замерзли вже пальці й долоні.

Прости мені, боже, що я дорікаю, -
провини моєї тут зовсім немає.
Вина моя в тім лиш, що я ніжна жінка,
тому тільки й жаліюсь, як мені гірко!
                                       
Січень 2018

История cоздания стихотворения: