Автор: Наталия Карпенко
Тема:Шуточные стихи
Опубликовано: 2020-02-23 17:55:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не встигла...

Зима не хоче відступати, -
немов прокинулась зі сну,
та й ну, морозами лякати
невпевнену сестру Весну.

А та і справді, з переляку
до нас не потикає й ніс!
Надвір – не виженеш собаку –
мороз щипає аж до сліз!

Зима метнулась по господі:
- Та й рік же видався важким!
Щось не встигаю я, та й годі, -
тут снігу – повні ще мішки! -

Та, як ухопить чималенько!
на поміч зве усі вітри,
щоб ті розвіяли швиденько
весь сніг, що сипала згори!

Метуть сніги вітри крилаті –
не видно неба і землі!
Тут годі щось і розпізнати
в колючій сніговій імлі!

Зима ще довго нас не кине, -
ще тут багато в неї справ;
та час  штовхає її в спину
і всі права вже відібрав!

А сонце їй лоскоче п'яти,
сміється з неї: « Утікай!
Весну вже жде земелька-мати, -
нехай розквітне щедрий край!»
                              
Березень 2018.

История cоздания стихотворения: