Автор: Наталия Карпенко
Тема:Иронические стихи
Опубликовано: 2020-03-18 19:14:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Гріховні роздуми атеїста

О, зглянься, Боже, - падають в обійми
до тебе грішні, ниці і «сліпі»!
Від фанатизму – більшають їх «більма», -
завваж це, Боже, та не будь глухим!

Почуй нещасних, та вгамуй їх лемент, -
додай їм віри й закріпи в серцях,
бо їм чудес від тебе більше треба,
щоб душі грішні не тривожив страх.

Бо на Землі панує беззаконня,
все більшу владу має тут брехня!
Невігласи вже посідають трони, -
це ж Ти таких на трони ті підняв!

Без Тебе не впаде з людини й волос, -
ти стопи направляєш твердо нам!
Даремно, може, мудрі б’ють на сполох,
що ми себе завалимо сміттям?

Даремно, може, бідкаються вчені,
що людство скоро винищить себе,
що не ростимуть тут ліси зелені,
бо у дірках все небо голубе?

А може це твій власний задум, Боже? –
«Невдале людство в пеклі хай згорить!»
На дверях Раю маєш ти сторожу,
а наші біди множиш кожну мить?

Чи ти знічев’я там заснув на троні,
що так погано дбаєш тут про нас?..
Мовчать в церквах намолені ікони,
і розіп’ятий на хресті наш Спас!

Листопад 2019 р.

История cоздания стихотворения: