Основной состав

Автор: Наталия Карпенко
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2020-06-16 15:37:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я подумки пошлю уклін

Щасливий той, хто має змогу
прийти на батьківський поріг,
який тебе іще малого
від зла усякого стеріг.

Зайти у хату, де старенькі
вже зачекалися батьки,
бо ти для них дитя рідненьке.
Якісь, такі сумні думки

прийшли з минулого, з дитинства…
Був і у мене рідний дім,
та тільки жаль, що на сирітство
була приречена у нім.

Одна бабусенька, як квочка,
мене, курчатко, берегла.
Мабуть останню і сорочку
мені б, з любові, віддала…

Я стала перекотиполем,
яке ганяє вітер змін.
І як не жалітись на долю?
Лиш подумки пошлю уклін

землі отій, де рідна хата
колись на пагорбі була.
Біліло около й крилаті
віконницями два вікна

дивилися кудись на вигін.
Ту хатку бачили здаля;
й піщаний пагорб: то під снігом,
то, як чебрець вже звеселяв

його хоч трохи. Та у спеку –
жовтів один лише пісок…
Нема бабусеньки, - далеко…
Й бульдозер хату згріб в ярок.

Листопад 2019 р.

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 123

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Радонька

Сумно. От і я таке ж перекотиполе. Але так склалося життя.
Дуже до серця вірш. Дякую, Наталя.💝

2020-11-25 09:34:17

Наталия Карпенко

Дякую Вам за увагу до моїх віршів! Мені дуже приємно!

2020-11-25 09:58:42

Денисова Елена

Щемний вiрш. Баготьом близ кий... Дякую, Наталi!

2020-06-19 15:47:20

Наталия Карпенко

Красно Вам дякую за увагу до моїх віршів! Гарного Вам настрою!

2020-11-25 09:56:19

Денис Нарбут

Душевний, двічі перечитав (тема близька). Вірш сподобався, ніби самого перенесло туди.

2020-06-16 16:44:58

Наталия Карпенко

Дякую, Денисе! Найкращі мої вірші чомусь пов'язані саме з болючими темами.

2020-06-19 13:27:30

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений