Автор: Наталия Карпенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2020-07-16 15:28:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

А після них - трава вже не зросте!

Природа бунт вчинила проти людства, -
вогнем вже палить! Бог нас не спасе!
Ось там був ліс, а зараз - стало пусто, -
від згарища лиш сморідом несе.

Недопалок хтось кинув, чи жарину
від вогнища залишив, - мають гріх!
Суху траву спалили десь за тином, -
і ось, уже струмок вогню побіг!

А суховій вертлявий не дрімає, -
роздмухає та іскри рознесе;
і ось, уже там полум'я палає,
а в череві його - зникає все!

Чому плюндрує людство нерозумне
рідненьку землю, що зростила нас?!
Не вміють ще й сміття збирати в урни,
а хочуть вже на Місяць та на Марс!

Їм треба й там все вигребти й продати,
як вигрібають тут ось, на Землі;
і гроші чималі у банк запхати,
щоб жирувати потім сотні літ!

Які ж захланні та дурні є люди!
Бо після них - трава вже не зросте!
Але ж, Земля зневаги не забуде
і знищить людство! Як сміття змете!

Квітень 2020 р.

История cоздания стихотворения: