Автор: Галина Упнер
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-04-21 21:53:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

"Срібні дзвони"

Вірші Сосюри в школі я вивчала,
І співом вже тоді вони лились.
Але, повірте, я й не уявляла,
Що справді заспіваю їх колись.

Я книги сторінки перегортаю
І бачу цвіт акацій за вікном.
Читають очі, а душа співає
З моєю підсвідомістю разом.

Мелодія народжується в серці,
Злітає з вуст, неначе срібний дзвін.
І що його поезія озветься
Як музика, напевно, мріяв він.

Чомусь лиш через стільки літ відкрила
Для себе я Сосюру, як співця,
Що так натхненно, щиро та уміло
Оспівував в віршах красу Дінця.

Ті дивні мальовничі краєвиди,
Що берег височенний відкривав,
І дуб столітній, хмелем весь обвитий,
І верби, що ховались в шовку трав.

Горби піщані, наче снігом вкриті,
Все те, до чого тягнеться душа.
Садки, що сяйвом сонячним залиті,
Як фарбами він малював в віршах.

І серцем, ніжності до краю повним,
Він рідний край з любов'ю оспівав.
Повік хай не змовкають "Срібні дзвони",
Що нам поет так щедро дарував.

История cоздания стихотворения: