|
Автор: Александра Полякова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-03-21 22:04:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Так дивно, все начебто вчора було інакше,
Ми строїли плани, жалілись на сірі будні.
Та знов поділили цей світ на твоє і наше,
З тривогой і острахом дивлячись у майбутнє.
Ми знову вчимося цінити звичайні речі,
Обійми, яких часом дуже не вистачає,
Та довгі розмови, які в прохолодний вечір
Вели з кимсь важливим удвох за гарячим чаєм.
Ми стали частіше доверху здіймати вічі,
І я помічаю, як сильно змінились люди.
Та знаю напевно - ніщо не триває вічно,
І зміни на краще іще неодмінно будуть.
История cоздания стихотворения:
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Жила - была однажды, Прекрасная ЛЮБОВЬ. Но предали невежды, И лилась ЕЁ кровь. А дальше, воскресала, У всех кто полюбил. Взамен, ни грош не брала, С НЕЙ в счастье каждый жил! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 21:24:32 |
Чудесно, словно песня. Спасибо, Ира. С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 21:09:39 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |