Автор: Татьяна Макаревич
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-07-20 12:35:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Фіктивний договір

Як листя восени так ясно сяе золотом,
Так свiтиться та мерехтить душа добром.
А що таке добро та де воно знаходиться, у чому той секрет та котрий вiдлiк часу, що йому
вiдводиться.

Блукаючи широким коридором почуттiв,
Так люди часто марять славою, грошима,
Друзями та кiлькостями, не жалiючи життiв.
Так часто в тому коридорi вони не бачать краю та кiнця.
Вони хапаючи чуже все дужче та щосили, проти iншоi чужоi волi, мчать, не розумiючи, що
опиняються в заручниках життевого кiльця.

Та кiлькiсть та нахабнiсть захопити щастя,
Не бачачи нiчого та нiкого окрiм себе,
Дае надiю людям тим та вiру,
Що все повинно бути так як каже iм серцебиття з зап*ястя.
Переступають люди через тебе,
Стають вони подiбнi звiру.

А чи задумуються люди чи е те щастя справжнiм?
Чи е на свiтi люди також гiднi й просто iншI?
Напевно, нi, бо егоiзм перемагае в словi кожнiм.
Так часто люди впевненI, що е вони самi на свiтi наймудрiшi.

Те щастя iхне це фiктивний договiр,
З закоханим у себе ii величнiстю собою, де щастя лиш товар, а люди поруч - це трофей та
сувенiр.
Кохання це за грошi куплений актив,
Суперники та переможцi iншi - це для них не люди, перепони та суцiльний примiтив.

А договiр це всього навсього папiр,
Який написаний чорнилами,
Що легко знищать назавжди вода, багаття, вiтер.
Рукописи усе-таки горять,
Бо намальоване оманом перемагаеться добром.
Добро, кохання й щастя це дарунок,
I ix не варто бiгти й здобувать,
Iх ти насильно не напишеш в договорi золотим пером,
Iх не придбати, бо цiни вони не мають та невiдомий навiть Богу iх гатунок.

История cоздания стихотворения: