Автор: Татьяна Макаревич
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-07-29 14:14:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дідусеві

Тебе я бачу рiдко,
Але любов родинна має силу.
Коли вбiжу в хатину швидко,
Обiйми сиплеш ти на мене доупину.

Як бачу я тебе, щосили згадую годину,
Коли малою я горнулася до тебе.
Коли пiд шум дрiвесний та
Магiчне трiскання вогню,
Розповiдав менi ти про лiщину,
Про лiс чернiгiвський, про себе...
Про те, як варто вибирать гриби,
Про рiчки подих заворожливо чудесний та
Як зловити рибу чiтко...у цьому дiлi точно я тебе нiколи не спиню.
Я засинала мiцно слухаючи казку
Та так, що й зараз бачу я вi снi,
Все те, що намальовано пiд дiдуся приказку,
Це залишається назавжди при менi.
Я пам*ятаю про вареники й чорницю,
Про те, як щуку чистить варто вмiло,
Про те, як загубили ми кофтину, шукаючи в лiсах суницю,
Про те, що серцем треба обирати своє дiло...
Нехай складеш ти не одну таку iз дров криницю,
Та зберiгатимеш бабусю як очей своїх свiтлицю.
Нехай характер твiй надалi збереже неспиннiсть й життєздатну волю,
Щоб жити та радiти досхочу.
Сьогоднi й ще не раз скажу я небесам
СПАСИБI долi,
Бо в тебе я вдалась, коли мовчу,
Коли я злюся та кричу доволi.
Я дякую за тебе та за те, що схожi ми
Та рухаемось добрим шляхом нашим вперто без жалю.
Бо не зламати нас, бо вiрим ми
У себе й тих, кому ми кажемо так зрiдка, але щиро
«Я тебе люблю»...

История cоздания стихотворения: