Автор: Татьяна Макаревич
Тема:Проза о природе
Опубликовано: 2019-07-30 14:20:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Серпневий світанок

Світало. Саме сходило сонце. Солодко струшуючи сірий смуток і свої сни сонечко сміялось. Світлі
сни скочувались у степ, де снували сріблясті сороки. Сьогоднішній світанок сліпив своїм сяйвом.
На сосну сіла самотня, схожа на самоцвіт синичка і, співаючи стиха спостерігала за сонцем.
Смерека споглядала свій сотий сон. Соняшник схиляв суцвіття, сміючись зі смереки. Село
самотньо стояло серед степу. Сільська садиба спала. Старезна солом*яна стріха скочувалась на
стіни і спиралась на сосну. Свіжа соснова смола скапувала на світлі стіни. Серйозний сіро-
синюватий сич сердито споглядав світанок, сидячи на скирті сіна. Ся скирта стояла серед саду.
Степанида сонно сиділа у старенькій свиті, спершись на стіл у світлиці. Свистів самовар,
спалахувала свічка. Степанидина сваха складала у саду снопи. Соковиті сунички сміялись
сонечку, спостерігаючи сліпучий світанок. Соловейки співали свою співанку-симфонію. Ся сага
солов*їна сколихнула степ, село, світанкову самотність і сповістила світу про серпень.

История cоздания стихотворения:

З раннього, шкільного:-) Спостереження за тишею природи.