Автор: Войцехович Виталий
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2019-08-30 21:16:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ти - світанок,
Над морем,
Дощь у липні,
Після сильної спеки.
Літній день,
Що добігає,
Падає в вічність,
В провалля віків.
Ти - сонце осіннє,
М'яке, благодатне,
Прощальне тепло,
Бабине літо.
Благословення словами,
Точність твого механізму,
Навіть не знає,
Швейцарський годинник.
Каліграфія жестів,
Рухів твоїх ієрогліф,
Спокійно малює,
Рука на папері.
Хоч ти не японка,
До ранку далеко,
Загорнута в ліжку,
Як риба із рисом,
У рол.
Ніч ще не скоро,
Кімоно своє зніме,
Ранку ще рано,
Туману вдягати,
Халат невагомий.
7 січня 2019 р.
История cоздания стихотворения:
Чудові спогади дитинства! Нехай Вам щастить, Світлано! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-03-28 16:11:11 |
Чудово написали, Едуарде,
майстерно, з присмаком
іронії та філософським
поглядом на
реальність. Нехай щастить Вам під мирним небом, здійснюються найкращі сподівання |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 16:07:56 |
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |