Автор: Войцехович Виталий
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2019-09-30 14:56:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Люблю вечірню літню тугу,
З холодним натяком осіннім
І прохолодні сльози суму,
На небі хмарному очах!
Люблю вечірню літню тишу,
Із теплим присмаком фруктовим,
Цвіркун в траві співає пісню,
Панує всюди гедонізм!
Повітря невагомість і серпанки,
Люблю прекрасний літній ранок,
Дарує легкість він захмарну
І забуваєш ти про все!
Зізнаюсь я в коханні літу,
Зізнаюсь червню, липню, серпню,
Я збережу зорю досвітню,
В запасах спогадів душі!
7 липня 2017 р.
История cоздания стихотворения:
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Людо, привіт. Як ви? У мене добра звістка, чомусь дуже захотів поділитись з вами. Мене надрукували у Вінницькому Краю.) |
Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-03-28 15:46:30 |
воно? |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-03-28 15:42:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |