АНОНС конкурса "Ветер вольных вод"
/ АП Творческие конкурсы /
БОЛЬ ЗЕМЛИ
/ АП Текущий момент /
Сейчас на сайте 2752 человека
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Скажи що небудь, щоб я тебе побачив ( Сократ)

Автор: Радонька
Тема: Гражданская лирика
Опубликовано: 2020-05-29 09:24:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чорна робота

Сльози криваві в полях - то  маки,
Захід кривавий, чорний світанок.
Хіба це минулого тільки ознаки?
Чиї то тіні виходять на ґанок?

Тихо спустилися янголи з неба,
В них є робота - забрати солдата,
Якої війни? - питати не треба,
Чорну хустину накинула мати.


З ґанку уважно дивляться тіні,
Пращури з болем оплакують хлопця,
Знову війна? Триває донині?
Місця живим не хватає під сонцем?

Легко підставили янголи крила,
Треба рушати в останню дорогу,
Хай залишається людям могила,
Вічна душа відлітає до Бога.












История cоздания стихотворения:

5
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 317

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 23.
Дякую, Радонька , дуже проникливо 🌹🌹🌹
2020-08-17 09:49:14
Дякую, що завітали.
2020-08-17 11:47:52
Так проникливо і щемно... Вірш сильний! Читати його боляче...
2020-08-05 20:14:24
Вдячна Вам, Тетяна, за розуміння.
2020-08-05 21:42:52
Свобода - це дерево, яке час від часу доводиться рясно поливати кров'ю.
Хто не пам'ятає про пролиту кров батьків - приречений пролили власну.
Пам'ятаємо, ніколи знову!
2020-07-21 19:14:46
Дякую. Як же ви праві!
2020-07-21 20:47:32
Слава Україні!
2020-07-21 21:10:21
Війна - це бруд. Навіщо і за кого?
З обох боків - зневірені брати,
Шепочуть в вухо люди, не чорти,
І кожен крок віддалює від Бога.

Пустий візок, відлунює печаллю,
Забагнуть не може звичний жах листа
Старенька мама , в роті гіркота,
А син не повернувся зі шпита́лю.

Чому, чому, питания наче бджоли,
Залишилась зі старістю сама?
А хлопчика нема, нема, н е м а!
Не посміхнется матері. Н і к о л и!

І хто їй відповість: за що, за кого,
Хлопчина покалічиний помер,
Чому вона самотня відтепер,
І кожен крок наближує до Бога.
2020-07-17 19:42:22
Так, війна це бруд. Хлопчина, якій помирає за свою землю, за свою родину не переймався питанням "навіщо?", коли йшов на цю війну. Не він цю війну почав, але таким як він її закінчувати.
2020-07-17 20:49:56
Замечательное стихотворение! Очень трогательные строки... Спасибо!!!
2020-07-16 16:44:41
Дякую Вам.
2020-07-16 21:56:50
2020-07-17 14:03:20
А війна триває і нині. Сьогоднішній ранок - це сюжет Вашого вірша. страшно повірити, що не можна довіритись нікому і ні в чому.
Дякую за чуттєвість твору та майстерність.
2020-07-14 21:14:31
Дякую, Ніна. Не згодна трохи з вами. Ми можемо довірити і вже довірили своє життя хлопцям, що стоять стіною на передовій.
Страшно інше. А чи можуть вони бути впевнені в нас? Що ми за їх спинами не тримаємо ножа? Що ми не втомились і будемо їм допомогати своєю вірою?
Ось що бентежить і лякає. Що ми за народ такий? Шукаю відповіді - не знаходжу.
2020-07-15 07:57:52
Прекрасно та проникливо. Хай Ваше перо ніколи не оминає Муза!
2020-07-14 20:58:03
Дякую, Всеволоде. Хай й вам щастить!
2020-07-15 07:53:43
Чудовий вірш!
2020-07-14 13:31:34
Вдячна за тепло слів.
2020-07-14 15:16:56
Дуже сподобався вірш, чуттєвий і проникливий!
2020-07-14 11:32:34
Дякую Вам
2020-07-14 15:16:09
Журлива пісня про болюче. А війна досі триває...
... бідність, беззаконня, свавілля та незаконе збагачення панують в країні. Подоловши всі ці негаразди з середині, міцно зможемо протидіяти ззовнішньому ворогу.
2020-06-19 12:06:35
Дякую
2020-06-19 12:16:41
Круто!!!
2020-06-12 22:00:47
Дякую
2020-06-13 09:06:30
Дуже зворушливо!
2020-06-12 10:38:06
Дякую
2020-06-12 14:04:54
Змістовно насичені рядки про наболіле... дякую, Радонько!
2020-06-10 17:25:17
Дякую Вам
2020-06-10 18:10:41
Сили духу кращим синам України, в боротьбі за рідну землю. Хай повертаються додому живими. Дякую за вірш.
2020-06-08 23:58:38
У небі зранку зорі пурпурові
і тиша, нібито війни немає...
Суниці, схожі так на краплі крові,
солдатик втомлений в траві шукає.

Дитинством пахнуть ягідки червоні,
матусею, найкращою у світі...
Збирає спогади та їсть з долоні,
в душі ще й досі, як маленькі діти.

Іде війна, холодне сьоме літо,
летять соколики назавжди в небо.
Суниці у траві росою вмиті,
лунають постріли й пташиний щебет.

Недавній мій вірш. Немає спокою та так боляче..
2020-06-09 00:02:03
Дякую, Валя, за відгук та чудовий вірш.
2020-06-09 09:52:19
такі вірші здатні піднімати бійців нема віршів для матерів
2020-06-08 23:57:03
Дякую за вашу думку.
2020-06-09 09:51:17
Чудовий вірш!
2020-06-08 23:50:10
Вдячна Вам
2020-06-09 09:50:40
Щиро про болюче. Дякую.
2020-06-02 22:45:11
Вдячна Вам за відгук.
2020-06-03 08:35:05
Сильний вірш, Радонько! Боляче за наші реалії... Кожному поколінню на нашій землю дістається... Та Надія, як і герої не вмирає! Дякую!
2020-06-01 22:01:13
Дякую, Таня. Ми сильні, ми витримаємо.
2020-06-02 09:24:05
Щиро написано. Читається з болем. Всього найкращого. Саша.
2020-05-31 12:44:07
Дякую Вам, пані Олександра
2020-05-31 13:00:15
Дуже захоплююсь людьми, які пишуть рідною мовою.. дуже сподобалось!
Єдине, я б в останньому рядку голосну додала
Наприклад:
Вічна душа ВЖЕ прямує до Бога
2020-05-31 10:24:36
Дякую, Афіна. Сама відчуваю, що треба доробити. Буду міркувати.
2020-05-31 10:26:21
Дуже болючі рядки. Змушують стискуватись серце.
Гарний вірш. Дуже!
2020-05-30 21:53:40
Олена, дякую Вам.
2020-05-31 10:17:12
Віками Україна стояла на шляху орди. Назви змінюються, а сутність орди залишається. Якщо порахувати, скільки душ забрало те протистояння, то вже й на небі їм, мабуть, затісно. А кінця ще досі не видно. Дякую.
2020-05-30 19:08:32
Дякую Вам.
2020-05-30 20:27:25
Душа не витримує!
Я вже виню нас самих! Певне, хлопцiв положили i свободи не заслужили!
2020-05-29 15:34:51
Пані Галина, хлопці знають, чому вони пішли на передову.
Це ми у мирному часі вже забули. Це ми стомилися. А вони ні. Є люди для яких Україна не пустий звук.
Дякую, що завітали.
2020-05-29 17:04:26
В мене точно така думка, але ми не стомилися, а звикли, а хлопцi вмирають.
Ми однодумцi.
2020-05-29 17:26:13
Слово звикли е страшна в цьому варiантi. Але вода в ступi товчеться!
2020-05-29 17:27:34

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Очень красиво описали, Анатолий. Просто прелесть!
Рецензия от: Сергей Комаровский
2020-09-28 17:00:44
!!!
Рецензия от: Александр Ветров
2020-09-28 17:00:18
Проникающий в душу стих.
Рецензия от: всеволод
2020-09-28 17:00:04
На форуме обсуждают

Роман Сущенко
Сьогодні день пам’яті Остапа Вишні (справжн. – Губенко Павло Михайлович; 1889–1956), українського письменника-сатирика і гумориста.
(...)
Рецензия от: Радонька
2020-09-28 15:21:51
Лариса Ніцой
- Добрий день!
- Здравствуйтє.
- Ні. Я перепрошую. Не здравствуйтє. Добрий день!
- Здравствуйтє.

Стикалися з такою ситуацією? Віт(...)
Рецензия от: Радонька
2020-09-28 11:32:26

Любимое автора:

  • Мильна бульбашка
  • Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.