Автор: Олександр Драндар
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2019-09-20 23:54:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

12. ПЛАЧ ІЄРЕМІЇ

Серед злигоднів веремії,
у години свої горьові
плаче скривджений Ієремія*
у темниці в далекій Москві.

Вже забув свої мрії прегарні
й шлях нелегкий до тої мети...
Як потрапив він в цю буцегарню?
Скільки ж будуть знущатись "брати"?

По своїй Патріарх міряв мірці,
вірив в щирість, чесноти іще:
"Допоможуть мов єдиновірці
добрим словом... і чимось іще..."

Знав Владика б, яке його горе
тут спіткає, то б не захотів,
не поїхав би зроду за море
до "єдиновірних братів"!

Ще не вірить, що змусять окови
і кати дітовбивці-монарха,
що гріховного їхнього Йова
зробить липовим він патріархом.

Москалям же байдужі пророки...
Що там греки! Мерзенна рука
мордувати їх буде півроку
і зламає - людина слабка!

Й не таке ці негідники вміють:
їм канонів немає, неначе,
а знеславлений Ієремія
і на світі, на тому ще плаче.

Скількі ще буде підступів, зрад!
"Браття" ці не змінились й донині,
а крутійський їх Патріархат
все жирує ще і в Україні!

*У 1588 році Цареградський Патріарх Ієремія ІІ Транос із
свитою здійснив поїздку до Москви з надією про допомогу
"єдиновірних братів", оскільки після захоплення
Константинополя турками, Константинопольська церква
бідувала і дуже потребувала такої допомоги. Але тодішній
московський правитель Борис Годунов, замість допомоги
заточив Патриарха у темницю і шляхом багатомісячних
тортур, в обхід всіх процедур,  без скликання
Вселенського Собору домігся від Ієремії незаконної  
посвяти московського митрополита Іова у патриархи.    

История cоздания стихотворения: