№1 Перші два рядки – це окремі речення, які потребують відповідних розділових знаків.
№2
Отримані – одне Н.
«Хто ладен на майбутнє край покласти». Край можна покласти чомусь, а не на щось.
Після «чутно» потрібна або двокрапка, або тире (відповідно відтінку авторської думки). Інакше – конструкція невірна.
№3
Вислів «в останній раз» є калькою з російської і вважається стилістичною помилкою. Українською правильно сказати «востаннє».
Наталя володіє правилами віршування, рими прийнятні. У автора є значно кращі вірші. Більше уваги приділяти стилістиці, різноманітити образність, уникаючи стереотипів, – і все буде добре. ))
Основа.
№2 «Хто ладен на майбутнє край покласти». Ця стрічка вказана майже у всіх рецензіях і я з цим згодна. Нижче запропонувала інший варіант. "Хто ладен край майбутньому покласти"
Наталочко, так правильніше, звісно. Але якщо поглянути на фразу в цілому, то стилістично і логічно - все одно не вірно. Не можна покласти край майбутньому, часу, простору, оскільки вони незліченні і нескінченні. Майбутнє неодмінно відбудеться, хочемо ми чи ні. А от яким буде майбутнє кожної конкретної людини, частково від неї залежить.
Якщо спитати робота (перекладач гугл), він теж не розуміє і читає: "Кто готов край будущем положить". Такі недоладності часто виникають при вживанні багатозначних слів та омонімів. Гадаю, краще було б повністю змінити перший і другий рядок останнього катрену. Бо зараз вони мають вигляд набору слів, підігнаного під необхідну риму.
Не могу сказать,что хорошо знаю написанные Наташей стихи, но некоторые из них читал, и даже писал отзывы.Во втором стихотворении есть не совсем чёткое понимание одной фразы:Хто ладен...Третье стихотворение понравилось больше первых двух. Считаю, что Наташа безусловно должна быть переведена в
Основной состав.
З ритмічністю у віршах все добре (крім одного сумнівного місця). Схему римування (AbAb чи aBaB) витримано.
1. Життєвий хмарочос
Короткий вірш на філософську тему – це вже претендент на рівень афоризму. Одначе поетеса забула взяти у коми порівняння в першому рядку, рими на рівні співзвуччя, та й заримована істина не є новою... Не вразило.
2. Поки ще не пізно
З римами у цьому вірші значно краще, ніж в попередньому.
В плані ритмічності питання викликає рядок "Життя виси́ть на кволім волоску" – нормативним є наголос "ви́сить".
Не оформлено комами дієприкметниковий зворот "наповнений контентом" у першому рядку та порівняння "як ти" у 14-у.
Поетеса використовує у вірші слова, що не так давно прийшли до нашої мови: "блог", "контент", "кастинг", "таймер". І в той же час робить філософські узагальнення, що потребують сталого розуміння вживаних слів. А де тій сталості взятися за кілька років. Наприклад, чому це блог "гортає стрічку тільки уперед"? Спокійно ту стрічку блогу можна прогорнути назад... То ж порівняння невдале. Це як взяти для філософського вірша порівняння з кухонної тематики: "Фарш невозможно провернуть назад, // И мясо из котлет не восстановишь!" Виходить неначе й по темі, та така філософія доречна хіба що для клоуна.
Невдала фраза "Хто ладен на майбутнє край покласти". Певно, малося на увазі "покласти майбутньому край" – не "кінець" же покласти на майбутнє...
3. Останній трамвай
Як на мене, це найбільш ліричний вірш. Трішки вибиває з настрою офіційне слово "комфортну", а трамвай сприймається як потяг, бо є й станція (у трамваю завше зупинка), й зарані взятий квиток, й час відправлення. До того ж, дія відбувається вдень, і потяг може бути останнім (за розкладом), бо завтра вже осінь. А останній трамвай – це ніч... "Картинка" не йде.
Думаю, вибір слів – то справа смаку, життєвого досвіду людини... Не скажу слова проти.
Основа.
Часто кінцеві пункти трамвайних ліній, виконані у вигляді кільця, мають по декілька колій... Кінцеві, що мають колійний розвиток, диспетчерський пункт і їдальню для вожатих і кондукторів, називаються ТАМВАЙНИМИ СТАНЦІЯМИ. (Вікіпедія)
Станції не "називаються", а "називались" – років сто+ тому, як трамвай у місті був за статусом близький до нинішнього метро. Я більше звик, що "кінцеві, що мають колійний розвиток, диспетчерський пункт і їдальню для вожатих і кондукторів" називаються "депо". Та то вже не настільки істотно – десь, чи у якомусь колі людей це можуть і зараз називати "станцією". Для мене цікавішою є побудова "картинки". Маю трамвай, що прямуватиме з літа до осені. Бачу його – і навіть на кінцевій, бо довго стоїть (затишна вулиця, зелені дерева, птахи). Аж тут з назви вдирається слово "останній", що в поєднанні зі словом "трамвай" дає ніч. Протиріччя – птахів не було б видко. То й, з огляду на станцію та квиточок (а не талончик), трамвай трансформується у потяг – такий собі "Паровозик з Ромашкова" й трійко маленьких вагончиків...
С творчеством Наташи Романовой знаком давно. Интересный автор пишущий, как правило, на украинском языке. Произведения образные, язык без суржика, рифмы не избитые.
Основа.
Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
2019-09-07 18:40:54
Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.
Most Popular Rock Songs
On YouTube
1 Passenger | Let Her Go
3.7B
2 Imagine Dragons –
Believer 2.6B
3\4 The Chainsmokers &
Coldplay - Something Just(...)
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.