Автор: Сонячна Принцеса
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2019-09-18 09:43:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЗАЗЕМЛЕНА

Можливо,
я заземлена занадто...
Мені б іще -
рости,
рости,
рости...
І краще вже
було мені не знати
космічної твоєї висоти...

Напевно,
я ще досі не здобУла
свобо́ду -
недосяжну і просту...
Хоч у душі -
завжди́ твоєю
бу́ла...
Ти ніс мене у со́бі,
як святу...

О, як горів ти!
Я в тобі займалась,
немов трава серпнева,
не на жарт...
Але висот
обом було замало -
і кожен фініш
слугував за старт...

І ти летів,
свої здійнявши крила,
аби углиб -
з усіх можливих сил...
А я в тобі - всесильна
і безсила,
налякана
збентежена,
з роси...

Я не змогла -
не вистачило духу
до тебе дотягнутися...
ПРОБАЧ...
Де двері зачинилися
наглу́хо -
душі моєї
безпритульний плач...

Тобі ж здалося -
зрада,
і за кару
у небуття заслав мене єси...
Такого
непоправного удару
мої іще не знали полюси...

История cоздания стихотворения: