Автор: Валентина Гришко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-27 16:42:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Повісила у шафу зняті крила...
Втомилася, бо небо хмуре,
Таке, як ти, сумне й понуре,
Ти теж літав, згубилась сила.
Увечері вікно не зачинила
Почула шурхіт серед ночі,
Вмить випурхнув, не зупинила
Наснились видно сни пророчі.
Погодив легкість з крилами моїми
В польоті впевненість та силу,
Вони мої, чому вважав своїми,
Несли в повітрі, як вітрила.
* * *
Залишив на землі безкрилу,
Бо не бажав, щоб я літала,
Хотіла так до небосхилу
Удвох...Та видно заплутала.
История cоздания стихотворения:
Тема польоту приваблює. Вона несе в собі волю, омріяність,
легкість.Вже не
перший вірш про крила літає зі мною поруч...
Эдуард, стих на злобу дня. И нельзя даже на миг сомневаться в нашей Победе, это было бы предательством по отношению к нашим павшим героям. Спасибо за стих! |
Рецензия от: Геннадий Ронжин 2024-03-29 15:36:17 |
Танюшо, мої вітання
тобі. А вірш то який чудовий. Рада зустрітися знову. Творчого натхнення тобі, всього найкращого. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:32:25 |
Це просто неймовірно,
Громе. Давно не чула
нічого подібного. Слухаю
вже вдруге. Браво!!! Вірю, що знайдуться і слова, і виконавець. Треба тільки зачекати. Всього найкращого Вам від душі. Вражена Вашим талантом. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:25:16 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |