Отсутствует

Автор: Валентина Гришко
Тема:Романтическая проза
Опубликовано: 2020-07-08 20:13:37
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Любов (1 частина)

Вони стояли над прірвою та відчайдушно дивилися вниз. На
глибині лежала вона, з розчахнутими зеленими очима, які з
болем дивилися в небо.
   Як це могло статися? Чому? Вони були свідками її падіння.
Так, саме вони сприяли тому, щоб вона не втрималася на
самісінькому краєчку та впала у цю чорну діру. Вони не
з’ясовували, хто з них винен та не обвинувачували
один одного в тому, що сталося, вони не прагнули врятували її,
тендітну та
беззахисну.
   Хтось сказав, що спогади даються в покарання... Вони
згадали, як вона увірвалася в їх життя в середині теплої
осені. Останні сонячні дні потопали у бурштині яскравого
листя. Тоненьке павутиння, як ниточки літали у духмяному,
пряному просторі та начебто намагалися  зв’язати осінь з
минулим літом. З літньої веранди затишного кафе
відкривалася панорама осіннього парку у різнокольоровому
вбранні. Вишукані хризантеми у розкішних сукнях заправляли
балом.
    Це була зустріч, яку не було бажання назвати побаченням.
Давні друзі, які навчалися на одному курсі університету
мистецтв. Він мріяв стати відомим режисером, а вона була
закохана всім серцем у танець. Весела кампанія творчих
молодих людей.
Скільки позаду залишилося чудових вечорів, театралізованих
вистав, капусників, спільних свят та поїздок на відпочинок.
Вони були сильними натурами, які прагнули до
вдосконалення, які симпатизували один одному, але не мали
часу, рішучості або бажання зробити крок назустріч. В пам’яті
залишився один єдиний поцілунок у ту дивовижну новорічну
ніч, яку вони
відмічали у студентському клубі. Вона танцювала стилізовану
сучасну Кармен, у прозорому платті тілесного кольору, наче
оголена, з розпущеним хвилястим каштановим волоссям з
великою рожевою трояндою на зап’ястку. Це був танець
пристрасті, який його вразив до глибини душі. Він чекав її біля
гримерної з
келихом холодного шампанського. Чуттєві компліменти
сипалися на неї, як пелюстки троянди. Здавалося б
нешкідливий
дружній поцілунок, чомусь перетворився у палкий та
відвертий. Але він проводжав до дому не її, а іншу.

Життя їх розкидало по світу. Ніхто у молодому віці не звертав
увагу на його швидкоплинність та виклики,
які зустрічалися на шляху. Все здавалося легким, прозорим та
зрозумілим. Скоріш за все тому, що
характер таких собі вільних художників, людей мистецтва,
завжди в омріяному оріолі. Минуло десять
років, багато це чи мало, хто знає, але за тридцять перевалило
несподівано.

Він.

Він мав впливових батьків, які все зробили для того, щоб він
залишився працювати у столичному
престижному театрі, де спочатку грав епізодичні ролі, а потім і
головні, але режисером так і не став.
Знімався у телевізійних серіалах та вважав себе відомою
особистістю. За цей час він встиг одружитися з
чудовою жінкою, яку засватали батьки. Дружина була
донькою,
ще більш впливових батьків, але не одні
не інші не змогли вплинути на відносини пари, які з самого
початку не пішли на лад, тому що вони були
геть різні у сприйнятті світу та один одного. Вона називала
його
в очі "гастролер", а він її "пухля", тому,
що ресторанний бізнес її батьків, в якому вона почувалася, як
риба в воді, з її надмірним бажанням
дегустувати страви, не личив її фігурі. На другий рік їх
спільного
життя, дружина народила йому донечку,
вихованням якої займалися няні та люблячи бабусі,
розриваючи
дівчинку навпіл. Усе всіх влаштовувало та
не накладало ніяких зобов'язань з боку батьківства. Вони
розлучилися без претензій та скандалів. Через
місяць вона вийшла заміж, теж по протекції своїх батьків, а він
продовжував літати вільним птахом,
відповідно своєму прізвиську, яке так влучно прикріпила йому
колишня.

Вона.

Її мрії несли по життю з такою ж легкістю, з якою вона парила
у
своїх танцях. Талант до втілення образів,
наполегливість до вдосконалення та виснажлива робота
творили дива. Вона об’їздила весь світ, її
називали сучасною Айседорою Дункан. Вона навчалася у
найкращих світових школах танцю. У неї не було
часу на особисте життя, вона не мріяла про народження дітей
та сім’ю, тому що була невіддільною частиною
мистецтва руху в її красивій постаті, з її чудовою харизмою
неймовірного перевтілення. Життя, як процес
успішного становлення великої артистки, чиє ім'я красувалось
на шпальтах відомих міжнародних видань
та афішах світових столиць.
Вона приїхала в рідне місто з яким пов’язувала студентські
роки, де почувалася диким каченям з вірою,
що з часом обов’язково перевтілиться у чудового лебедя. Вона
завжди пам’ятала той гарячий поцілунок
біля гримерки, ті дівочі сльози та образу на нього, красивого,
веселого улюбленця всього курсу. Чому він
вважав за кращу не її, а іншу? Вона посміхалася в душі цим
відчуттям смутку, які спливали у спогадах, але
ніколи не викликали почуттів любові, або пристрасті до нього.
Дівоча ревність дорослої жінки.
І все ж таки вона мала бажання зустрітися з ним в тому самому
кафе, де вони любили з друзями їсти
морозиво, а потім бродити алеями парку. Їй не важко було
знайти його номер телефону, з такою ж легкістю,
впевненої у собі жінки, вона зателефонувала. Він не впізнав її
голос, який мав зовсім інший тембр, але
сміх, це був її щирий сміх, так сміятися могла тільки вона. Вони
домовилися зустрітися у першій половині
дня, тому що увечері у неї була вистава.

Вони.

Він сидів за столиком кафе, на якому лежав букет рожевих
троянд, як нагадування про чудову Кармен.
Вони не бачились десять років, було відчуття, що цілу вічність.
Він чув на зустрічі однокурсників про її
успіхи, про те, що вона живе у Франції, гастролює по всьому
світу. Його розпирало від цікавості, яка вона
стала, як могла добитися такого успіху? Він теж вважав її
гидким
каченям, тому що ніколи не збуджувала
особливого інтересу до себе, як дівчина. Була легкою у
спілкуванні, веселою подругою, тільки й
всього...Але Кармен вразила у саме серце. Тільки з гримерки
вийшла, аж ніяк не Кармен, а конопата
подружка з рудим волоссям.
Вона затримувалась на десять хвилин. Справжня жінка,-
подумав він, не відриваючи свого погляду від
доріжки по якій вона повинна була прийти на зустріч. Впіймав
себе на відчуттях хвилювання та якогось
незрозумілого збудження. Прикурив другу сигарету та ковтнув
кави, він зрозумів, що це вона. На вході в
парк з’явився силует, якоїсь космічної постаті, яка нібито
летіла
над землею. Вражала легкість ходи,
рівність статури. Так ходять великі танцівниці, - вирішив він. ЇЇ
високі підбори, як пуанти, придавали їй ще
більшої витонченості та тендітності. Струнка, висока, з
копицею
каштанового волосся, яке дуже вдало
відтінював легкий, смарагдовий шарф. Він розвивався слідом
за
нею та придавав якогось артистизму її
образу. Дійсно, як Айседора Дункан. Вона йшла не по доріжці,
вона йшла по подіуму. Сукня, яка облягала
її красиві стегна, підкреслювала тонку талію та виразні коліна
дуже їй пасувала. Він підскочив, як
ошпарений, схопив троянди та побіг їй на зустріч. Огорнувши
за талію, він кружляв її навколо себе, а
вона сміялася своїм заразливим сміхом.
Вони сиділи напроти один одного, неймовірно красива пара,
яка привертала увагу. Він не зводив з неї
очей, було таке враження, що бачить її вперше. Вона
посміхалася, бо розуміла, що справила на нього не
аби яке враження. Він теж виглядав чудово, статний молодий
чоловік, який завжди мав бездоганний смак
та умів подобатися. Вони занурилися у спогади, згадуючи
студентські роки, але нічого не розповідали про
сьогодення. Бесіда була легкою та приємною, Вони
насолоджувались спілкуванням та розуміли, що це їх
не остання зустріч. Вона різко піднялася, відкрила сумочку та
дістала з неї квіток на виставу.
Запрошую, - з ніжністю сказала вона, - не проводжай мене,
зустрінемося увечері. Він залишився стояти
розгублений дивлячись їй услід.

История cоздания стихотворения:

2
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 234

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 8.
Заінтригували. Йду далі.
2020-07-14 09:05:35
Цікаво.
2020-07-12 20:46:42
Оце так! Дуже цікаво. Що ж далі... Іду дочитувати.
2020-07-12 11:00:34
Дуже приємна ваша зацікавленість. Щиро дякую.
2020-07-12 18:33:56
Дійсно, початок заінтригував! Гарно пишете, що поезію, що прозу!
2020-07-09 14:05:02
Ваш відгук вважаю за комплімент. Дуже приємно. Щиро вдячна, Денисе.
2020-07-09 14:27:35
Начало очень интересное... Легко читается... Валюша))) Жду продолжения... Вдохновения и хорошего дня!!!
Классная фотка!
2020-07-09 10:33:37
Щиро вдячна, Галю за відгук. Творчого натхнення.
2020-07-09 14:30:53
2020-07-09 14:46:45
Заинтриговала началом. Что же всё-таки случилось?
Жду, Валюша.
2020-07-09 07:58:42
Сподобався початок, Валентино. Чекатиму продовження. З пов. Джеррі.
2020-07-08 23:51:45
Дуже вдячна за відгук. Який чудовий у вас нікнейм.
2020-07-08 23:57:35
Мене вже про нього не раз питали. У мене і публікація є з цього приводу, "Маузер".
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=52344&poem=346130
2020-07-09 00:03:28
Цікавий початок, Валентино! Вже хочу дізнатись, що ж було далі...) Пишіть! Натхнення Вам!
2020-07-08 23:32:39
Сердечне спасибі, Танюшо.
2020-07-08 23:34:42

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Сказати, що вірш мені сподобався, все одно, що нічого не сказати!
Я в захваті! Дякую, Тетяно!

З повагою , Таїсія.
Рецензия от:
Таисия Бадиленко
2024-03-29 17:01:10
Доброго дня, Наталя Володимирівна! Держіть переклад:

КОРАБЛИИК

Той ранок таким був немислимо свіжим,
гойдались росинки вздовж стежки сильніше,
а поблизу хвіртки цвіли маргаритки,
і равлики грілись у ліжечку квітки.

А тут, по калюжі, так легко, відважно
в далекі краї плив кораблик безстрашно
із аркуша ще не старої газети,
в якій друкували поеми поети.

І сонце яскраве, і вітер попутний
вітрило оббризкали вмить перламутром,
Світилися в серці відрадні надії,
і ранок був свіжим, і купчились мрії.

--
Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться!
Рецензия от:
Лисич Валентина
2024-03-29 16:12:04
Така приємна подорож.

А це моє

Не промовляй "помовч, зажди"...
Авторский переклад - "Не говорите мне, потом"

Не промовляй "помовч, зажди".
Ти Прометей в коханні - любий,
У дотиках пульсують груди -
Трояндами тремтять з жаги.

Притулок пташкою знайти,
Росою - проліском багнета.
Здобуток бути назавжди
З козацьким - альфа та омега.

Ще вранці скелю віднайти
Де провокують в мріях хвилі -
Тотем* безодні на стриптиз -
чи в тім пророцтво від Сивіли.

В день судний скинути корсет -
Коханий мій - геть забобони.
Світ дивовижний без кордонів,
Приникшим біля стоп Скарлет.

Не промовляй "помовч, зажди"...

*Тотем* - в данному випадку Посейдон.
22. 02. 2022.


Не говорите мне потом
Потоком чувств, скользящих мимо,
Я женщиной хочу стать, милый,
Цветущей розой за окном,

Синицей в трепетной руке,
Сверкающей росой... Стихией,
Взрывной и павшей на рубеж,
Исполненной казачьей силы.

И полусонной на заре
Прибой послушать говорливый.
Концы ли в воду Пер-Лашез -
О нас в пророчестве Сивиллы:

В день судный скинуть на скамье
С любимым все свои невзгоды -
Сей жизни обнуляя коды,
Распятых в жаждущей Скарлет.

"Не говорите мне, потом"...
Рецензия от:
Сколибог Олег
2024-03-29 16:06:10
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.