Отсутствует

Автор: Валентина Гришко
Тема:Романтическая проза
Опубликовано: 2020-07-15 18:23:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Любов (3 частина)

Очі.

  Вона вміла читати його, як книгу. Він був дуже гарним
актором, який міг перевтілюватися в одну мить, але очі... В
них було написано все.
   Гастролі в Америці були виснажливими для неї, спектаклі
та перельоти зі штату в штат, погодні умови, напружені
відносини, все морально та фізично позначалося на ній. Вона
розуміла, що її можливості добігають кінця. Молоді
танцівниці, яким було вісімнадцять, двадцять років
почувалися набагато легше та впевненіше. Вона розуміла,
що її професійність, разом з талантом та ім'ям, яке вона
зробила сама своєю наполегливістю, на грані зриву. Скоріш
за все це було моральне катування тому, що він був поряд,
тому що саме він, як ніхто інший, спостерігав її втомленість.
Красень, який завжди дуже вдало грав головну роль
мисливця у різноманітному  оточенні молодих та яскравих
жінок, з боку яких він користувався неабиякою увагою.
Вона не відчувала в собі тваринних ревнощів, але сум
огортав її у свої обійми до болю. Десь розчинилася її
веселість та бажання мати  з ним постійні інтимні стосунки.
Він підтримував  її на словах, говорив потрібні  їй ніжності,
але вона не бачила в його очах щирого тепла та любові
стосовно себе, тоді, як ловила його гарячі погляди на інших.

     Друг.

   Він пішов з групою акторів бродити по Лас-Вегасу, маючи
бажання відвідати казино. У них був вихідний день, вони
тільки приїхали до головного міста розваг. Вона не
заперечувала тому, що він піде без неї. Навпаки, її
напружувала його присутність, вона мала бажання побути
наодинці зі своїми думками та з самою собою. Вибрав
відверту сукню для коктейлю, вона
спустилася у бар готелю. Їй захотілося випити свою
улюблену "Маргариту" та розслабитися. Сидячі за стійкою
бару вона насолоджувалася пильною увагою до своєї
персони, бо вміла подобатися, це тішило та надавало їй
впевненості, яку вона останнім часом розгубила. Хтось ніжно
торкнувся її плеча, це був її найкращий друг, з яким вона
бачилася щодня, але не спілкувалися відтоді, як у її життя
увірвалася шалена любов, яка підіймала над землею та
боляче кидала назад. Вони були однодумцями, він працював
головним режисером театру, допомагав їй у всіх її
починаннях, він обожнював її та її талант. Як ніколи вона
була йому рада та впіймала себе на думці, що їй необхідно
виплеснути свій біль, отримати пораду й підтримку саме від
нього.
       Вони говорили довго та відверто. Вона почула дуже
пікантну  історію про свого коханого та його любовну
інтрижку з танцівницею театру. Як він встиг за такий
короткий час? - дивувалася вона. Як він міг принижувати її
своїми відносинами на стороні? Чому він так поступив з нею?
Вона знала
відповіді на всі питання, тому що встигла пізнати його, як
великого завойовника жіночих сердець, який не мав бажання
зупинятися на досягненому.

Безсоння.

   Піднявшись в номер, вона дістала блокнот в оксамитовій
червоній
обкладинці. Відкривши його вона
написала заголовок "Любов". Думки полилися, як джерельна
вода без зупину. Вона тамувала спрагу своїх почуттів, які
лягали плутаними рядками на папір. Все те недоказане й те,
що вона нікому й ніколи не говорила та, мабуть, не скаже,
приймав красивий зошит, простягнувши їй назустріч свої
листи, як долоні. Вона довірилася йому повністю, з усією
відвертістю на яку тільки була здатна.
      Амбіції, які загнали її у глухий кут тільки для того, щоб
вона змогла сісти та зробити висновки, що з нею не так,
чому так сталося, який вихід та яке розуміння тих відчуттів,
які її бентежили та заставляли хвилюватися? Дівоча образа,
яка зробила з неї зірку. Весь свій творчий шлях, все своє
вдосконалення артистки та жінки, все у своєму житті вона
робила раді того, щоб доказати собі, а потім і йому, що вона
найкраща. Тваринна пристрасть, стосовно нього, яка
накривала її ейфорією та безмежним шаленством була не
вічною. Вона обірвалася, як павутинка, яка нагадувала їй ту
чарівну осінь, але з самого початку не була міцною. В одну
ніч, вона зрозуміла, що їх відносини ніяк не можна назвати
любов'ю. Їй було дуже боляче усвідомлювати те, що вона не
змогла поряд з ним відчути усю принадність цього дивного
почуття. Красива та цікава іграшка в образі чоловіка, якого
вона вирішила приручити, більше не приносила їй того
задоволення на яке вона сподівалася спочатку. У неї
з'явилося бажання зламати, знищити, викинути на смітник
іграшку, за яку вона заплатила дуже високу ціну, яка
виявилася дешевою лялькою маріонеткою, яка дратувала її,
причиняла їй біль, яка не мала душі та не вміла любити.

Казино.

   Неймовірна ніч добігала кінця. Він насолоджувався грою,
кидаючи кісті, програючи та виграючи знову й знову. Як це
було схоже на його життя. Азарт! Легкість з якою він це
робив зачаровувала, мабуть, тому йому везло... Втім, як
завжди. Він виграв в двадцять разів більше, чим програв та
його тішив не скільки сам виграш, стільки відчуття, які він
при цьому мав.
     Біля нього крутилися красиві артистки, які як метелики
одноденки летіли на його яскраве світло харизми,
впевненості у собі, елегантності та принадливості,
обпалюючи свої крильця. Його внутрішній стан був схожий
на перевтілення у казкового героя, якому помахом чарівної
палички прийшла вдача.
    На світанку він зайшов у номер готелю де спала його
принцеса, так спокійно та солодко, як дитина.  Він присів на
край ліжка пильно розглядаючи її. На обличчі проступав
ніжний рум'янець, пухкі червоні губи обрамляли
напіввідкритий рот, пружні красиві груди підіймалися на тлі її
спокійного дихання. Почуття провини злегка торкнуло його,
він відмахнувся від нього, як від настирливої мухи. Поспіхом
роздягнувся та впав поруч, маючи одне єдине бажання
відіспатися.

Смуток

Коли він прокинувся, її не було в номері. Спускаючись в
ресторан готелю, він мав не тільки відчуття голоду, але і
якоїсь несподіваної тривоги. Вона сиділа в глибині зали
спиною до входу та вела жваву бесіду с режисером театру.
Він не побачив в ній напруження, її жести, постава
демонстрували легкість спілкування. Тривога розчинилася
при думці, що все гаразд, що вона на своїй хвилі творчості,
як завжди обговорює зі своїм однодумцем плани на майбутні
прем'єри. Він присів за столик поодаль, заказав собі стейк з
червоним вином та став спостерігати за ними. Вони дуже
гарно виглядали поряд. Режисер був старше на десять років,
але мав чудову статуру балетмейстера, високий зріст,
симпатичну сучасну борідку, яка йому дуже личила та
загалом стильний та моложавий образ. Насолоджуючись
кавою, він прийшов до думки, що їх об'єднує якась ідилія,
така собі неприхована чуттєвість. -Не вже я ревную? -
посміхнувся він сам собі. Почуття ревнощів ніколи не
спонукали його страждати, вони не входили в розклад його
бурхливого життя. Він завжди сам розпочинав стосунки та
сам їх припиняв. Але це був зовсім інший випадок. При
думці, що стосунки з нею можуть бути обірваними, його
охопила внутрішня паніка. Він розумів, що його інтрижка
може стати з часом  їй відома. Нічого серйозного, але як він
посмів залишати її без своєї уваги та бути таким необачним?
В життя, яке фонтанувало яскравими емоціями та суцільним
задоволенням, прокрався сірий смуток, сів на плече та
прошепотів на вухо, - Ти можеш загубити не тільки її, ти
можеш загубити все!
     Тим часом, вони піднялися та попрямували на вихід.
Режисер елегантно підтримував її під лікоть, вона виглядала
впевнено та гарно, як завжди приковуючи до себе увагу
оточення. Він залишився не поміченим, розгубленим та
схвильованим, з однією єдиною думкою, - потрібно негайно
вирівнювати ситуацію.

Подарунок.

  Він часто дарував їй квіти та свою пристрасть у ліжку, але
ніколи не приходило йому на думку,  подарувати щось миле
та пам'ятне, про можливість зробити коштовний подарунок,
він взагалі не міркував. Прийшов час зробити шалений випад
та такий, щоб у неї закрутилася голова від несподіванки та
шику.  Всі свої збереження із сумою, яку виграв в казино він
вирішив витратити на щось дивовижне. Це був душевний
порив з єдиною думкою, що вона того варта. Він відправився
до ювелірної крамниці поза жодними сумнівами на хвилі
внутрішніх спонукань, з бажанням весь світ покласти до її
ніг. Він був впевнений, що придбає не просто
довгоочікуваний подарунок, а вічне джерело радості, з
відчуттями щастя і задоволення, трепету і
захоплених поглядів. Він мав бажання подарувати бурю
емоцій і незабутні враження.
  Його погляд зупинився на кольє із п’яти ниток чудових
білих перлів, у центрі яких красувався великий сапфір в
обрамленні діамантів. Ця прикраса була витвором мистецтва
відомого ювелірного дому Картьє. Він одразу представив
кольє на красивій шиї своєї улюбленої жінки в поєднанні з її
синіми очима. Без роздумів він
придбав коштовний подарунок з однією єдиною думкою, як
він публічно буде надягати цю прикрасу на лебедину шию
щасливої жінки.

  Хвилювання.

  Вони проживали в розкішному готелі «Париж Лас-Вегас» та
почувалися, як вдома. Їх вражали копії Ейфелевої вежі,
Тріумфальної арки, Лувру та Паризької опери. Було
заплановано три спектаклі, а потім можливість відвідати
національний парк Гранд Каньйон, який знаходився поруч з
Лас-Вегасом. Після першого спектаклю в центральному
ресторані готелю була запланована вечірка для всієї трупи
театру. Саме на цій вечірці він вирішив зробити подарунок з
усім пафосом на який тільки був здатний.
   Спектакль проходив в атмосфері, якоїсь яскравої
піднесеності, завдяки головній героїні, тому що вона
виглядала, як ніколи особливо, затьмаривши усіх учасників
дійства. Було враження, що у неї з’явилося друге дихання,
яке спонукало перевтіленню та неперевершеному польоту
фантазійного танцю у її виконанні. Його охопив егрегор
вражень від публіки, яка аплодувала стоячи. Він давно не
спостерігав за виставою із глядацької зали. Він згадав
столичну прем’єру, ті перші враження від неї, як чудової
акторки, від її таланту та в цілому від її красивої постаті.
Почуття переповнювали його, з’явилися сльози на очах,
серце вибивало ритм «люблю, люблю, люблю». Він вийшов
на сцену з кошиком рожевих троянд, які стали символом їх
кохання. Поставивши квіти біля її ніг, прислонивши одне
коліно, він поцілував їй руку.
   Вона не давала йому приводу хвилюватися, як завжди
посміхалася своєю милою посмішкою, на перший погляд була
відкритою та такою, як завжди, але інтуїтивне хвилювання
здавлювало йому горло та не давало спокою. Його роман,
який він називав інтрижкою, з однією із самих красивих та
талановитих танцівниць театру, яка була першим дублером
його улюбленої жінки, став надбанням всієї трупи. Він
відчував, як за його спиною сміються та перешіптуються,
також він розумів, що саме ця танцівниця поширює плітки
прикрашаючи відносини. Вона постійно шукала можливості
для зустрічі, молода, енергійна та нахабна. Було таке
враження, що він протверезів та дуже шкодував про здіяне,
але…Передчуття якихось неприємностей не давали йому
спокою.

Ейфорія.

  В ресторані вони сиділи за столиком удвох. Він готувався до
цього виходу, як справжній наречений. Йому пасував синій
оксамитовий метелик до темно-синього костюма з
білосніжною сорочкою. Вона вміла, як завжди, зробити
враження на публіку, але насамперед на нього. Її бездоганна
зачіска з підібраними до гори волоссям та сукня з оголеними
плечима чорного кольору зі шлейфом, підкреслювали красу її
шиї та тіла загалом. З прикрас на ній були маленькі
діамантові сережки, тому він радів, що кольє впишеться в її
образ без попереджень. Він підготував маленький сценарій
на вручення подарунка. Коли зазвучали фанфари, він
піднявся, вибачився та попрямував до мікрофона. Його
промова була приємною та спрямованою до всієї трупи
театру, якій він дякував за колективний успіх та співпрацю.
Він зупинився на головній акторці театру та почав говорити
не тільки про її талант, але й про свої почуття до неї, це
виглядало дуже мило та щиро. Його пробивала емоція, тому
що саме в цей момент говорило його серце. Він нічого не міг
з собою вдіяти, сльози знову навернулися на його очі. В
затемненій залі ресторану були залучені два проміні
прожектора, один був направлений на нього, інший на неї.
Після промови знову зазвучала музика, він підійшов до неї,
проміні з’єдналися в один. Він дуже повільно відкрив красиву
коробочку, дістав кольє та на очах здивованої та
схвильованої публіки надів коштовну прикрасу їй на шию.
Кольє засяяло в проміні світла. Спочатку відчулося єдине
гучне зітхання всіх присутніх, а потім шквал аплодисментів.
   Сказати, що вона була приголомшена, це нічого не
сказати. Вона знову дивилася в його очі, таких очей вона ще
не бачила, вони були наповнені сльозами та відвертим
освідченням в коханні. В ній боролися думки, вона шукала
йому виправдання та знову обвинувачувала в тому болю,
який він їй задав. Але вона розуміла, що він не міг не
подобатися іншим жінкам, бо він такий єдиний, імпозантний
та талановитий красень, а якщо взяти останню подію та
подарунок, який її так тішив, вона зробила головний висновок,
що вона теж одна
єдина в його житті.
   Вечір був приємним та добігав кінця. Вони збиралися піти
до себе в номер, коли почули шум в глибині ресторану. Було
чути крики та биття посуду. Танцівниця, її дублерка, була не
в собі від надлишку випитого. Вона стягла скатертину разом
з посудом на підлогу. Її утримували за руки, але вона билася
в істериці та кричала одне єдине слово,- ненавиджу.

   Питання.

  Вона знала, що відвертої розмови не вийде, що сумніви
будуть тиснути плитою, щоб він їй не говорив. Він їй
доказував, що він дійсно дав привід своєю надмірною увагою
до тієї молодої жінки, яка в нього закохалася, про що дуже
шкодує та наполягав на тому, що інтимних стосунків не було,
тільки флірт. Вона не зовсім вірила йому, але його слова та
каяття дуже заспокоювали її. Вона згадувала його промову в
ресторані, то як він публічно зробив їй такий коштовний,
неперевершеної краси подарунок, його очі, які були
наповнені сльозами та коханням до неї і її серце тануло.
Пристрасть заволоділа ними, вони знову в пориві екстазу
розуміли, що тільки він та вона, більше нікого у світі не існує.
Нікого та нічого. Він в сотий раз ставив собі питання, як він
міг їй зраджувати, чому, навіщо? Вона найкраща жінка, це
він зрозумів ще тоді, коли побачив її в парку, а потім на сцені,
тоді, в їх першу ніч кохання, але звичка самозадоволеного
павича підкорювати навколишніх самиць в крові. Вона
засинаючи на його плечі думала про те, що все ж таки не
вірить йому та не питалась чому. Вона знала.

Непритомність.

Він не відходив від неї, такої наполегливої уваги вона ніколи
не відчувала. Це подобалось їй, але водночас напружувало.
Перед очима ставав інцидент в ресторані, коли не твереза
дублерка била посуд та кричала "ненавиджу". Їй здавалося,
що весь театр обговорює цей випадок на ряду з його
красивим жестом у вигляді коштовного подарунка. Пазли
спокою та впевненості не складались в красиву картину
щасливих відносин, як би він не пильнував та не огортав її
ніжністю.
  Після спектаклю вона сиділа у своїй гримерній кімнаті
занурившись у роздуми. Потужний стук у двері заставив її
здригнутися. Біля дверей стояла її "суперниця", яка
виявилися не тільки дублеркою в театрі, але і в її особистому
житті. На ній не було обличчя, вона стояла бліда та дивилася
в порожнечу. Її губи щось шепотіли, якісь не зрозумілі
речення. У цьому шепоті вона чула деякі слова,- погано,
дитина, обіцяв. Вона взяла її за руку та пропонувала пройти
до гримерної кімнати, але її рука вислизнула, вона
знепритомніла та впала на підлогу швидко та несподівано.
Вона щосили закричала, - Лікаря!. Набігли актори, поряд
виявився її друг, режисер, він схопив дублерку на руки та
заніс до гримерної, поклавши її на тахту. Відкрив вікна та
попросив вийти усіх допитливих. Лікар з'явився за лічені
хвилини з бригадою швидкої допомоги. Поки їй робили
обстеження, вони з режисером вийшли з кімнати на балкон.
У неї було враження, що їй теж потрібна медична допомога,
бо її трусила нервова лихоманка. Друг держав її за руку
мовчки, не кажучи нічого.
     Дублерку забрали до лікарні, вона виявилася на третьому
місяці вагітності зі спробою отруєння. Яка жорстока та
водночас банальна історія кохання, подумала вона, коли
йшла по коридору, по обидві сторони якого стояли її колеги
актори та пильно дивилися на неї. Скільки таких історій
описували письменники у своїх примітивних любовних романах
та так сталося,
що події подібного характеру увірвалися в її життя. Цього не
може бути! Виявилося, що він розпочав стосунки з
танцівницею, ще в Парижі задовго до гастролей. Вона
почувалася приниженою, роздавленою та знищеною. Її
театр, яким вона жила, де в кожного актора вкладала душу,
де почувалася щасливою, будувала плани, творила та літала
розправивши крила, саме її театр він забруднив своїми
ногами увійшовши в нього та спопеливши все до чого
торкнувся. Її колеги, її учні, її друзі дивилися на неї з жалем
та зневагою водночас. Вона грала головні ролі в спектаклях,
але програла свою епізодичну роль в житті, миттєво ставши
ніким. Вона не була його дружиною та матір'ю його дітей,
вона не була його коханкою...

Крапка.

  Вона зайшла в номер та зупинилася біля ліжка їх кохання.
Їй хотілося кричати, плакати, але вона відчувала якийсь
ступор. - Як гарно, що його немає поруч, подумала вона,
розуміючи, що не витримала б його присутності. Він уїхав в
Національний парк Гранд - Каньйон розв'язувати питання
трансферу та обирати майданчики для чудової подорожі про
яку вони мріяли. Повинен був повернутися наприкінці
вистави, але чомусь затримувався. Вона відчула на
нервовому ґрунті голод та заказала вечерю в номер.
Випивши склянку віски, зібралася думками насолоджуючись
теплом, яке розлилося по всьому її тілу. Відкривши блокнот в
червоній оксамитовій обкладинці, вона поставила поряд з
назвою "Любов" знак питання. Любов?
    Що це за почуття? Яке підіймає та принижує, яке дає
ковток свіжого повітря та задуху водночас. Яка вона
справжня? Любов, яка дарує пристрасть та огортає
неземними відчуттями, тваринними інстинктами, колотінням
серцю, бажанням жити та вмерти. Що було між ними? Як їм
тепер жити без всього, що їх зв'язувало, коли вони знайшли
один одного, коли вони насолоджувались цими відносинами  
та не повною мірою цінували кожну хвилину, проживаючи
безмежні миті кохання з думкою, що так буде завжди.
Любов, справжня, красива, пристрасна увірвалася в їх життя
з пряним ароматом хризантем, вона була поруч, вона
зігрівала та наповнювала сенсом життя. Красива пара, яку
вела по життю Любов, тримаючи за руки. Вони могли б
прожити поруч чудове життя на гребені довіри та поваги
один до одного та насамперед до неї, до Любові, якій так не
хватало уваги та цінності, розуміння, що таке почуття
приходить один раз у житті. Один єдиний раз. Вони
насолоджувалися нею та відокремлювалися від неї, вони
любили один одного так, як не зможуть полюбити нікого та
ніколи. Їм не хватало відвертості та визнання, вони
віддавали перевагу звичкам, надуманим примхам егоїзму та
самозамилуванню. У кожного з них був свій особистий шлях,
у нього, неї та Любові. Вони не змогли побачити ту сумісну
стежинку долі до якої постійно їх підводило почуття
дивовижного кохання. Їх дороги розійшлися назавжди. Вона
звинувачувала його, але в глибині душі розуміла та була
впевнена в тому, що все що сталося було їх сумісною
провиною. Вона поставила крапку в своїй любовній історії,
закрила блокнот та разом з ним  минулий етап свого життя.

   Гранд - Каньйон.

Вони знаходилися на особливому оглядовому майданчику,
який являв собою невеликий напівкруглий міст зі
скляною підлогою. Створювалося враження, що вони йшли
по повітрю. Від такої висоти, масштабу побаченого крутилася
голова. Вона завжди знала, що Гранд Каньйон, якому десять
мільйонів років, це таке місце на Землі, яке має побачити
кожен. Природа показувала всю свою міць, красу і вічність у
порівнянні з людським життям.  Саме тут, як ні де,
замислюєшся над швидкоплинністю  свого життя, над його
значущістю і безглуздістю. Замислюєшся над  тим, що твоє
життя,   маленька піщінка у Всесвіті сподівань. Цінність
кожного подиху, кожної миті знаходить відгук у душі та
серці.
   Вони стояли над прірвою та відчайдушно дивилися вниз.
На
глибині лежала вона, з розчахнутими зеленими очима, які з
болем дивилися в небо, це була їх Любов...

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 183

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

Тетяна Логвиновська

Чудово, Валюшо! По сюжету - досить розповсюджена історія. Але по наповненню відчуттями, по глибині передачі, по психологізму - супер! Дуже симпатична головна героїня. Ви вміло передали і її красу, і талант, і витонченість, і жіночу мудрість. До речі, дуже важливе питання ЛГ поставила - "Любов?" Так часто ми називаємо цим словом те, що і поряд з нею не стоїть... І закінчили Ви красиво. Отримала задоволення від читання.) Дякую Вам! І подальших творчих успіхів!

2020-07-29 23:30:55

Валентина Гришко

Щиро вдячна, Танюшо, за відгук та розуміння, за добрі слова та побажання. За роздуми та за те, що читаєш. "Промінь світла" - нове оповідання, яке я опубліковую на Порталі. Щось потягло на прозу без зупину. Як що буде час, будь ласка.

2020-07-30 10:36:24

Тетяна Логвиновська

Валюшо, я вже бачила , що у Вас є нове оповідання. Вже запланувала собі його почитати.)Ви цікаво пишете! Хай натхнення буде завжди з Вами!

2020-07-30 22:17:39

Валентина Гришко

2020-07-30 22:29:22

Лариса Гараган

Відносини дали тріщину з обох боків.
Справа наближається до розв'язки.
Чекаємо, Валюшо!

2020-07-16 17:41:40

Валентина Гришко

Спасибі, Ларочко, що читаєш, як мій чоловік сказав, - банальне оповіданнячко, - та я з ним згодна. Не знаю чому, але останнім часом так захотілося "банальщини", мабуть, втомилися від постійної тяготи в суспільстві. Обіймаю.

2020-07-16 22:24:26

Лариса Гараган

Мені цікаво. І написано добротно, ніяка не банальщина. Менше йому читай

2020-07-17 16:25:03

Валентина Гришко

2020-07-17 19:02:53

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений