Отсутствует

Автор: Валентина Гришко
Тема:Романтическая проза
Опубликовано: 2020-07-24 15:59:03
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Промінь місяця ( 3 частина)

Злітна смуга.

   Наступив день відльоту до Англії. Мері не спала всю ніч,
вона крутилася з боку на бік. В голову лізли всякі думки,
емоції переповнювали її, незрозуміле хвилювання огортало
та кидало то в жар то в холод. В аеропорт вони приїхали
вчасно. Група, яка відлітала до Манчестера у складі 10 учнів
була у піднесеному настрою, затримувався один єдиний
учасник Програми, в аеропорт не приїхала Кет. Вона не
відповідала на дзвінки, всі думали, що щось сталося, але
коли пройшли реєстрацію та зібралися йти на посадку вона
зателефонувала сама та сказав одне єдине речення,- Я
вирішила не летіти, щасливого польоту та м’якої посадки, -
відключила телефон.
    Літак нісся по злітній смузі, це була чорна смуга в житті
Мері. Відірвавшись від землі, вона зрозуміла, що позаду
залишилися її кращі роки, там був її новий чудовий дім, рідні
люди, єдина подруга Кет, улюблений вчитель Мирослав
Олександрович… А що попереду? Попереду невідомість, яка
хвилювала, збуджувала та тиснула. Та понад усе їй боліло
порожнє місце поряд. Чому Кет так вчинила? Стосовно кого
був цей прояв безглуздя? А може це стратегічний хід в
збиток своїм мріям? Вона ж так хотіла навчатися в Англії,
вступати в університет міжнародних відносин та бачила себе
на посаді дипломата у майбутньому. Чоловіча робота,
вважала Мері, але це було так притаманне характеру Кет.
Невже все це раді любові до Мирослава, раді того, щоб
залишитися з ним поряд, бачитися щодня не захлинаючись
ревнощами у присутності Мері? Точно! Як вона зразу не
здогадалася? Не може бути іншої причини, не може… Сльози
виступили на очах, біль здавив горло. – Я сама винна в тому,
що сталося,- подумала Мері, -це моя брехня завила наші
відносини в тупик, це мої тваринні ревнощі зруйнували мрії
Кет. На жаль в літаку немає стоп-крана, вона б зірвала його,
вона б повернулася назад, вона б змінила все. Але в житті
теж немає стоп-кадру, щоб перезняти епізод, як в кіно, щоб
зробити щасливий хеппі енд, або хоча б залишити все як
було.
   В ілюмінаторі пливли білі пухнасті хмари та світило сонце,
але на землі стояв похмурий день.

    Валіза.

  Напередодні польоту в Манчестер, Кет вдруге переглядала
свою валізу. Вона так не звикла докладати зусиль
стосовно необхідних речей та тонкощів гардеробу, але все,
що їй потрібно було взяти з собою ніяк не вміщалося в цю
кляту валізу. Її тітка витратила купу грошей, щоб її
племінниця в Англії виглядала на рівні принцеси. Всі
канікули були потрачені важливим питанням стосовно іміджу,
стиля, етикету та іншим моментам пов’язаним з зовнішнім
виглядом. Тітка Лідія, яка була професіоналом в цьому
напрямку, категорично заявила, - Пора! Вона постійно
журилася, - В кого ти така не жіночна? Та наполягала на
тому, що стиль, є невіддільною частиною успіху у будь-якому
напрямку. –Ну все!- зітхнула Кет, сівши зверху на валізу,-
впоралась. Саме в цей момент вона почула, як на кухні
загуркотів посуд та скоріше за все розбився об підлогу.
Бабуся стояла бліда обпершись об стіл. – Рідненька моя, що з
тобою?- заголосила Кет. – Нічого страшного, доню. Так,
запаморочилася в голові,- відповіла бабуся,- це від
хвилювання, мабуть, зараз пройде. Останнім часом Кет
помічала, що бабуся почувається не дуже гарно, але як
завжди вона ніколи не жалілась та удавала, що все гаразд.
Вона взяла її під руку та посадила на стілець, бабуся тяжко
дихала її руки тремтіли. Кет кинулася до сусідки, яка колись
працювала лікарем та вже давно була на пенсії. Віру
Михайлівну вони вважали членом своєї родини, самотня, але
дуже
активна жінка. Її чоловік давно помер, а єдиний син жив
десь у Прибалтиці та не відвідував свою матусю. Віра
Михайлівна зробила потрібні уколи, поклавши бабусю в
ліжко, а потім сіла на кухні поряд з Кет та почала їй говорити
всю правду про стан бабусі, який та приховувала від онуки.
Вона її заспокоювала тим, що буде постійно поруч з нею під
час відсутності Кет, що Кет не зможе чимсь суттєвим
допомогти та щось змінити, щоб вона їхала та не
хвилювалась.
  Кет довго сиділа поруч з ліжком бабусі, притулившись
щокою до її теплої руки. Ці руки колись заплітали їй косиці,
обіймали та гладили по голові, водили у дитячий садок, а
потім в школу. Рідні руки бабусі, які вона любила з
дитинства, які завжди були поруч, які були опорою та
підтримкою у житті.
  Через три дні бабусю поховали. Кет зайшла в пусту
квартиру, серед її кімнати стояла запакована валіза.
  

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 179

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Лариса Гараган

Цікаво розвиваються події. Пишеш гарно, Валюшо.

2020-07-28 13:13:46

Валентина Гришко

Щиро дякую, Ларочко, за підтримку.

2020-07-28 23:12:23

Лариса Гараган

І проза до тебе лине...

2020-07-29 12:53:39

Николай Ничипорук

Розповідь хороша. Жаль, що у подруг розладились відносини.

2020-07-27 20:46:59

Валентина Гришко

Щиро вдячна за відгук, Миколаю та за увагу до моєї творчості.

2020-07-27 22:29:58

Галина Бродская

Это- жизнь, где всё непредсказуемо... Спасибо, Валюша! Прочитала с интересом... Жду продолжения... Приятного вечера и вдохновения!!!

2020-07-27 19:15:21

Валентина Гришко

Спасибі, Галинко, за єдність думки, за увагу до оповідання та за побажання. Навзаєм.

2020-07-27 22:28:47

Галина Бродская

2020-07-29 11:06:08

Денис Нарбут

Сумно, але чекаю на продовження з надією, що все буде добре :)

2020-07-24 16:18:16

Валентина Гришко

Спасибі, Денисе, що читаєте.

2020-07-24 22:58:33

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений