Отсутствует

Автор: Валентина Гришко
Тема:Романтическая проза
Опубликовано: 2020-07-27 23:00:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Промінь місяця (4 частина)

Художники.

  Життя в Манчестері закрутило Мері у вирі дивовижних
подій з першого дня прибування в Об’єднаному Королівстві.
Мері попала у свою стихію талановитих та творчих людей.
Родина в якій вона проживала була дуже активною та
неймовірною у своєму роді. Глава сімейства, Томас,
працював художником реставратором, його жінка, Міранда,
фотохудожником у відомих видавництвах Космополіт та
Грація. У них було двоє дітей, двійнята Роберт та Гаррі, які
були однолітками Мері та навчалися у відомій школі
образотворчого мистецтва та дизайну Лондона.
   З першої хвилини Мері вразила англійців своєю
зовнішністю. Їх здивувала не тільки краса дівчини, її
бездоганний смак, але й англійська мова поряд з тими
талантами, які вона мала. На другий день свого прибування
в Англії, Мері пощастило побувати в художній галереї
Уітворта. Вона стояла зачарована перед картинами Ван Гога,
Гогена та Пікассо. В родині художників Мері відчайдушно
взялася за пензлі та фарби. Вона з дитинства гарно
малювала, її батько прикладав не мало зусиль для того, щоб
розвинути талант, який був закладений в дівчинці з
народження.
   У наступні вихідні, за ініціативою Томаса, вони
відправилися у ботанічний сад Флетчера Мосса, прихопивши
мольберти. Мері, бувши приголомшеною винятковими
пейзажами, екзотичними рослинами та квітами, розпочала
малювати з натхненням, яке було їй досі невідоме. Вона
сиділа зачарована над невеличким полотном схожа на
чаклунку, яка ворожила змішуючи нібито не фарби, а зілля,
з відчайдушним обличчям занурившись у світ живопису.
Міранда, зацікавившись образом Мері, знімала її з усіх
ракурсів та дівчина не помічала прискіпливої уваги до себе.
Осінній ботанічний сад вражав буянням кольорів. Гілки дерев
були залиті багряними, золотими, червоними відливами.
Темно-синє небо наливалося кам’яною вагою та висіло так
низько, що, здавалося, до нього можна дістати рукою.
Красиві стебла високих кучерявих папоротей, які вже були
розфарбовані у свій осінній колір переспілого винограду,
плуталися в павутинні бабиного літа. Слабкий вітерець
кружляв у повітрі яскраві листочки, як парашутики та грав з
дивовижним шовковим волоссям Мері. У другій половині дня
став накрапувати дощик, вони зібрали свої мольберти та
відправилася обідати в кафе, яке було поряд. Вони зголодніли
та з задоволенням насолоджувалися недільним роустом, дуже
смачним та ніжним м'ясом запеченим в духовці з картоплею та
овочами, який подали з соусом грейві та йоркширським
пудингом.У всіх
без винятку був піднесений настрій, тема живопису
обговорювалася нескінченним потоком.
  Назавтра Томас планував їхати до Шотландії на проведення
реставраційних робіт в Единбурзькому замку. В наступні
вихідні там повинні були зібратися всі члени родини. Мері
кортіло познайомитися з братами, Робертом та Гаррі, які
прилетять із Лондона в Единбург та побачити казкові,
середньовічні замки Шотландії.
  Зранку Мері прокинулася від духмяного запаху кави, який
розповсюджувався по всьому будинку. Коли вона зайшла у
вітальню то завмерла на порозі, тому що всюди були
розкладені її портрети. Вона була приємно вражена
професійністю фото та їх якістю. – Не вже це я, така
красуня?…- подумала Мері. Підібрані ракурси підкреслювали
характер дівчини, її натхненність разом з загадковістю та
творчою наснагою. Весь її тендітний стан, витонченість
натури, глибина думки, яка проступала на красивому
обличчі, збуджувала та дивувала. –Ну як тобі?- спитала
Міранда, посміхаючись. – Я в захваті!- відповіла Мері
перекладаючи фото. – Міранда, ти чарівниця! – Мері
огорнула в обійми Міранду. – Скоріш за все, чарівниця, це
ти, Мері. Зараз п’ємо каву та збираємося на фотосесію. –
Міранда взяла Мері за плечі, пронизливо дивлячись їй в очі  
щиро промовила, - Мері, ти дивовижна жива модель для
творчості. Я в очікуванні фурору!
  Мері стояла приголомшена від позитивних емоцій, які
наповнювали її щодня з новою силою. Вона розуміла, що світ
чудовий та цікавий, а скільки ще щасливих моментів
попереду, хто знає?

    Чистий лист.

    Валізу, яку Кет збирала до Англії, прийшлося згодом
розпакувати в Одесі, куди вона переїхала жити до тітки Лідії.
-Яке непередбачуване життя, думала Кет,- як воно може
змінити плани, не питаючи та взагалі не цікавлячись твоєю
думкою. Хтось невидимий веде тебе за руку та сплітає
ланцюжок подій таким чином, що ланки ланцюга, виходячи
один з одного, створюють твоє життя день за днем
безперервним монолітом долі. Без того, що сталося, не було
б того, що є.
   На фоні її головної та непоправної втрати, яка була
невіддільною часткою її життя, все інше губилося та не мало
особливого значення. Воно спливало у думках туманним
згустком, який вона приймала, як ще одне не значуще
випробування у житті. Кет на де який час перервала зв’язок
з Мері та не відповідала їй на телефонні дзвінки, не тільки
тому, що щось надломилося там всередині, в самісінькій душі
та серці, зовсім ні, вона не тримала зла, понад усе у неї не
було бажання обговорювати свій стан, вона не хотіла, щоб її
жаліли.
   Мері, Англія, Мирослав Олександрович, який одружився
наприкінці літа на своїй колезі, вчительці математики, її місто
дитинства, все залишилося десь там, далеко - далеко… Не
звертаючи увагу на біль, який саднив та не давав спокою, їй
подобалося життя з чистого листа, яке вона розпочала
писати на новому місці, в прямому та переносному сенсі. Кет
поринала в образи, які створювала в написанні невеличких
оповідань. Вони надавали їй можливість перевтілюватися в
літературних героїв та насолоджуватися незвичними їй
відчуттями польоту над буднями. Її спроба пера виглядала
якоюсь ширмою від оточення, подій та неприємних думок.
Дійсно непередбачене життя…Чи могла б вона повірити
минулим літом, коли готувалася до поїздки за кордон, що в її
життя несподівано увірветься натхнення на хвилях слів, які
вона з задоволенням буде складати, як пазли у
неперевершені експозиції сюжетів, створюючи картини
відносин та дивні історії.
  Тітка Лідія була першою шанувальницею новоспеченої
письменниці, знаходячись у захваті від її оповідань з
використанням дивних метафор та чудових образів,
грайливих та філософських сюжетів.- Яка ти талановита,
доню! – скрикувала кожного разу Лідія, прикладаючи руки
до грудей.- Це ж потрібно так написати! Для Кет думка
Лідії, яка понад усе здавалася їй, як подруга, була дуже
важливою. Лідія
являла собою молоду та сучасну жінку, їй було всього
тридцять
сім років, але виглядала вона ще набагато молодшою за свій
вік. –Ну що дорогенька, будемо, мабуть, вступати в універ на
журналістику, підкинула ідею Лідія. – А чому й ні, -
засміялася Кет.

История cоздания стихотворения:

2
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 205

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.
Дуже цікаво, Валю! З захватом прочитала чотири частини. Завтра продовжу.) Дякую!
2020-08-06 23:41:49
І ще... дуже цікава аватарка! Красуня-письменниця на окладинці книжки...Супер!
2020-08-06 23:44:11
Щиро вдячна, Таню, за приємний відгук та за те, що читаєш. Аватарка, як мотивація для першої своєї книжки. Спасибі за комплімент.
2020-08-07 09:28:46
Гарна мотивація! Успіхів і натхнення, Валю!
2020-08-07 14:30:08
Сюжет змінив свій напрямок. Дуже цікава оповідь, Валюшо, молодець!
Чекаю, я складуться подальші долі дівчат.
2020-07-28 13:22:04
Спасибі, Ларочко. Ти знаєш, як я ціную твою думку, дуже вдячна за приємний відгук, він надихає мене, а це так важливо, повір.
2020-07-28 23:41:25
Працюй, ждемо!
2020-07-29 12:30:44
Дуже цікаво, чекаю продовження!
2020-07-28 13:02:05
Спасибі Денисе, що читаєте, дуже вдячна за відгук.
2020-07-28 23:38:32
Валю, Ви пишете, як професіональний письменник. І мова у Вас чиста, і образи ясні. Більше всього мене дивує те, що Ви знаєте той предмет, який описуєте. Як можна писати про Англію, не знаючи самої Англії? Значить Ви знаєте Англію, але звідки? І взагалі, все про що ви пишете, виглядає достовірнім.
2020-07-28 10:47:46
Щиро вдячна вам, Миколаю, що читаєте та маєте зацікавленість до моєї прози. Для мене все це вперше. Я ніколи не писала раніше прозу, просто з'явилося бажання, мабуть, тому що є, що сказати. Про будь-яку країну можна узнати якщо маєш охоту пізнавати світ. Сердечне спасибі.
2020-07-28 23:24:25
Зазвичай я рiдко читаю довгi екзерсиси колег. Цього разу читав
iз задоволенням. Видно, що авторка легко пише i здатна захопити
увагу читача. Бажаю успiхiв.
2020-07-27 23:56:19
Спасибі від серця, Руслане. Для мене дуже важливо, як для автора, щоб читали, як ви вірно підмітили "довгі екзерсиси". Зацікавити читача не просто, особливо прозою, тому я вам дуже вдячна за відгук та побажання. Навзаєм.
2020-07-28 23:37:22

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Сказати, що вірш мені сподобався, все одно, що нічого не сказати!
Я в захваті! Дякую, Тетяно!

З повагою , Таїсія.
Рецензия от:
Таисия Бадиленко
2024-03-29 17:01:10
Доброго дня, Наталя Володимирівна! Держіть переклад:

КОРАБЛИИК

Той ранок таким був немислимо свіжим,
гойдались росинки вздовж стежки сильніше,
а поблизу хвіртки цвіли маргаритки,
і равлики грілись у ліжечку квітки.

А тут, по калюжі, так легко, відважно
в далекі краї плив кораблик безстрашно
із аркуша ще не старої газети,
в якій друкували поеми поети.

І сонце яскраве, і вітер попутний
вітрило оббризкали вмить перламутром,
Світилися в серці відрадні надії,
і ранок був свіжим, і купчились мрії.

--
Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться!
Рецензия от:
Лисич Валентина
2024-03-29 16:12:04
Така приємна подорож.

А це моє

Не промовляй "помовч, зажди"...
Авторский переклад - "Не говорите мне, потом"

Не промовляй "помовч, зажди".
Ти Прометей в коханні - любий,
У дотиках пульсують груди -
Трояндами тремтять з жаги.

Притулок пташкою знайти,
Росою - проліском багнета.
Здобуток бути назавжди
З козацьким - альфа та омега.

Ще вранці скелю віднайти
Де провокують в мріях хвилі -
Тотем* безодні на стриптиз -
чи в тім пророцтво від Сивіли.

В день судний скинути корсет -
Коханий мій - геть забобони.
Світ дивовижний без кордонів,
Приникшим біля стоп Скарлет.

Не промовляй "помовч, зажди"...

*Тотем* - в данному випадку Посейдон.
22. 02. 2022.


Не говорите мне потом
Потоком чувств, скользящих мимо,
Я женщиной хочу стать, милый,
Цветущей розой за окном,

Синицей в трепетной руке,
Сверкающей росой... Стихией,
Взрывной и павшей на рубеж,
Исполненной казачьей силы.

И полусонной на заре
Прибой послушать говорливый.
Концы ли в воду Пер-Лашез -
О нас в пророчестве Сивиллы:

В день судный скинуть на скамье
С любимым все свои невзгоды -
Сей жизни обнуляя коды,
Распятых в жаждущей Скарлет.

"Не говорите мне, потом"...
Рецензия от:
Сколибог Олег
2024-03-29 16:06:10
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.