UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Валентина Гришко
Тема:Романтическая проза
Опубликовано: 2020-08-03 17:33:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Промінь місяця (7 частина)
Шотландія
Мері прийнявши душ стояла оголена біля дзеркала та
прискіпливо розглядала себе. Вона відчувала, що займається
самозамилуванням, - А як інакше! – посміхалася Мері сама
собі, проводячи рукою по обличчю та шиї, торкаючись
пальцями соковитих губ, вона милувалася своєю красивою
посмішкою, яка демонструвала рівний ряд бездоганних зубів.
Струнка, висока, з підкресленою талією, довгими ногами,
красивими грудьми. Витончене лице з великими синіми
очима та пухнастими віями, розкішне волосся, яке відливало
світлим перламутром прикриваючи плечі. Впевненість у собі
з бажанням підкорювати світ та впливових чоловіків, бачити
захоплені погляди оточення, заполоняли її сутність. Їй
хотілось любові, уваги, сексу. Вона прислухалася до свого
внутрішнього «Я», воно схвильовано шепотіло, - Ти інша, ти
доросла, тебе жде велике майбутнє, ти здатна на все.
-Здатна на все… - повторила в голос Мері. Так, я здатна на
все! У розкішної жінки повинно бути розкішне життя,
стверджено вирішила Мері.
Останні події дійсно змінили її. Вони не тільки змінили її
внутрішній стан, вони змінили її ходу, жести. В її поведінці
з’явилася внутрішня зухвала впевненість з проблисками
кокетства. Мері відчувала стан людини, яка отримала дуже
високу оцінку від впливових експертів та була в захваті від
своєї коштовної вартості. Вартості не дівчини, а неймовірно
вродливої, розумної та талановитої жінки. Її не насторожував
внутрішній настрій, навпаки, він давав їй якусь дивовижну та
нестримну силу.
Всією родиною вони зупинилися в готелі у самому центрі
Единбургу, з вікон якого було видно вражаючи краєвиди
міста, стародавнього бастіону, обгорнутого туманами та
овіяного легендами, де в сурових замках жили образи
прекрасного лицарського роману «Айвенго» у пронизливих
мелодіях шотландської волинки на фоні готичних куполів. З
хвилини на хвилину повинні були під’їхати Роберт та Гаррі,
побачення з якими дуже хвилювало та цікавило Мері. Після
сніданку їх чикала подорож не тільки в просторі, але й в
часі.
Мері вискочила з номера у призначений час, родина в
повному зборі чекала біля готелю. Гарі та Роберт були
відкритими та приємними хлопцями, обійнявши Мері вони
зробили безліч компліментів та почали на перебій вести
веселу розмову з тонким почуттям гумору. У Мері було таке
враження, що вона знає їх дуже давно, їй було легко та
приємно в оточенні братів, які справили на неї не аби яке
враження. На початку розмови вони встигли запросити її до
Лондона та впевнили в тому, що це буде сама виняткова
подорож в її житті.
В затишному кафе родина з задоволенням насолоджувалася
вареними яйцями по-шотландськи, які були огорнуті м’ясним
фаршем й панірувальними сухарями з хрусткою шкуринкою
та кранаханом, десертом з обсмажених вівсяних пластівців з
вершками, медом та лісовими ягодами. Протягом сніданку
Томас озвучував план дій, а Мері думала про те, як же вони
встигнуть все переглянути до вечора.
Насичений враженнями день добігав кінця. Мері зрозуміла,
що Единбург, це місто натхнення. Вони пройшлися по
головних вулицях, занурюючись в історію стародавнього
міста від його заснування до наших днів. Мері понад усе
вразила прогулянка по мальовничих садах Принцес Стріт і
Королівській Милі - самому колоритному і атмосферному
району міста, вона була здивована історією Единбурзького
замку, який з 11 століття височіє на вершині Замкової скелі.
Наприкінці вони піднялися на кращу оглядову площадку
міста – зелений пагорб Калтон-хілл та Мері завмерла від
приголомшеного виду на башточки і шпилі Единбурга. Весь
світ біля моїх ніг, - вголос промовила Мері.
Нічний клуб «Бонго», куди запросили Мері брати, був
одним із популярних закладів для молоді в столиці
Шотландії. Різноманітність живої музики вразила дівчину.
Мері змінила свій спортивний прикид, якій вона
використовувала для прогулянки містом у вигляді кросівок з
джинсами, курточки та кепі, куди вона сховала своє
розкішне волосся, на сучасне вечірнє вбрання, яке
підкреслювало всі її принади.
На ній була червона напівпрозора спідниця із фатину та
чорний коротенький велюровий жакет, який був розшитий
червоними та білими квітами, з відвертою зоною декольте,
чорні лакові оксфорди на товстій підошві, своєю
брутальністю додавали шарму образу. Розкішне біляве
волосся колихалося в такт її ходи, червоні губи виділялися
на її привабливому обличчі, довгі вії придавали загадковості.
Мері виглядала бездоганно, вона притягувала до себе
погляди в оточенні двох красенів, які йшли по обидві
сторони від неї. Гаррі й Роберт по черзі запрошували її на
танець та також по черзі освідчувались їй в коханні з
першого погляду. Їй це дуже подобалося та заводило. Вона
кожному приділяла увагу та дарувала надію, притуляючись
впритул, відчуваючи, як їх плоть рветься назовні, з
тремтінням та переривчастим диханням. Гаррі був більш
наполегливим та нахабним, він шепотів їй шалені дурниці, ліз
язиком у вухо, тискав груди. Вона насолоджувалась цією
грою та відчувала, як її пронизує струм бажання. Вечір був у
повному розпалі, коли виходячи із туалетної кімнати вона
звернула увагу, як брати стояли в стороні та бурхливо
з'ясовували стосунки. - Почалось, - подумала вона та
посміхнулася про себе. Пославшись на втому Мері
пропонувала відправитися відпочивати, тому, що назавтра їх
чекав ще один насичений день.
Засинаючи, Мері підсумовувала день та шалений вечір.
Найбільше вона згадувала, як протягом подорожі по місту на
неї дивився Томас, як допомагаючи підійматися по сходах,
пропонуючи свою руку, він стиснув її пальці та пронизливо
подивився їй в очі. Це її хвилювало більше, чим інтрижка з
Гарі та Робертом у нічному клубі.
Зранку йшов дощ. Вони відвідали Національну галерею
сучасного мистецтва де були виставлені цікаві роботи
сучасних авторів та видатних художників таких, як Пікассо,
Бракка, Матісса та Ніколсона і Музей іграшок, де були зібрані
експонати розпочинаючи з 18 століття по сьогоднішній день.
Мері подумала про те, що люди з дитинства та власно у всі
часи свого життя, шукали собі забаву, предмет з яким цікаво
проводити час. Улюблені іграшки, які з часом набридали, або
ламалися та приходили в непридатність. Предмети
гардероба, автомобілі, прикраси, іграшки дорослих людей та
самі люди, як іграшки в руках один одного. Люди – іграшки…
Їй стало сумно від цієї думки, вона вирішила для себе, що
ніколи та нікому не дозволить зламати себе.
Час в Единбурзі добігав кінця, за обідом всі ділились
враженнями від чудової подорожі по старовинному місту, яке
дійсно надихало. Спілкування було легким та приємним. Мері
з Мірандою відлітали на годину раніше чим Гаррі та Роберт,
Томас залишався ще на два тижні продовжувати
реставраційні роботи. Прощання було щирим та теплим, з
дружніми обіймами, поцілунками та пронизливими
поглядами, які дарували надію.
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 214
Рецензии
А що ж Катя? читаємо далі.
| Мне понравилось Артур! :-) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-23 16:04:31 |
| Чудово, весняно, квітнево Тетяно! |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-23 16:01:47 |
| А бумеранг таки дійсно працює - дай Боже і надалі. . . |
| Рецензия от: Артур Сивий 2024-04-23 15:06:30 |
| Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
| У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
| Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |