Отсутствует

Автор: Валентина Гришко
Тема:Мистическая проза
Опубликовано: 2020-08-11 15:24:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Марево



Ніка відчинила шафу діставши звідти крила.
- Пора! - вирішила вона, та відштовхнувшись від підвіконня
полетіла у сторону великого пагорба, що височів над містом.
Була глибока осіння ніч, у повітрі розчинявся приємний запах
пряного листя та хризантем.Її біляве довге волосся
розвивалося позаду, великі блакитні очі з зацікавленістю
дивилися в далечінь. Вона нагадувала казкову тендітну птицю,
яка розправивши сріблясті крила линула у повітрі.
   Ніка присіла на своєму улюбленому місці під розкішним
старим кленом. Величне дерево тільки на половину скинуло
своє яскраве та різьблене листя й красувалося у місячному
сяйві. Вона пильно окинула місто своїм пронизливим поглядом.
- Як раз вчасно! - подумала Ніка. Марево, що підвладно було
розгледіти тільки їй, підіймалося над містом та накривало його
дивовижним куполом світіння. Це було неймовірне зображення
різноманітних снів та думок людей у безсонні на тлі таємниці
ночі. Купол був схожий більше на чорно-білу шахову дошку,
тільки де-не-де, начебто, букетики яскравих квітів, або
різнокольорові мильні бульбашки з’являлися цікаві сни у всій
барвистості палітри.
Безсоння виглядало сірою масою у всіх його відтінках, яке
вкраплювалося маленькими цяточками в абстрактне полотно.
Воно тягнуло за собою негативні прояви дня, хворобливі
переживання, образи та зневіру.
Ніка знала, що великим мрійникам завжди сняться кольорові
сни. Вони в думках розфарбовують своє майбутнє
використовуючи яскраві кольори та кожен день проживають на
мажорній ноті сподівань на краще, з упевненістю, що все буде
добре.
- Чому завжди більше людей, які бачать чорно-білі сни? -
ставила собі питання Ніка. Від цієї думки їй завжди було сумно.
Життя насправді таке цікаве у єднанні з природою, що  
надихає на розуміння цінності всього, що тебе оточує, у
кожному прожитому дні поряд з близькими людьми, з вмінням
не зважаючи ні на які виклики цінувати те, що у тебе є.
   Ніка прилітала на пагорб щоночі та уважно вдивлялася в
марево, яке стелилося над містом. Вона давно чекала
особливого сяйва та була впевнена, що в її місті є людина, яка                    
є надзвичайною особистістю і саме їй потрібна допомога. Вона
стрепенулася від побаченого на околиці міста фіолетового
променя. Він пробивав купол та ніби з’єднувався з всесвітом у
своєму бажанні вийти за межі дозволеного, відірватися від
звичних підвалин та стереотипів, які пригнічують та забирають
саме цінне, віру в себе та свої можливості.
  Зі швидкістю вітру Ніка влетіла на подвір’я маленького
будиночка. Воно було наче огорнуто в цей дивовижний
космічний колір та виглядало, як казкова фантазія з
надзвичайними імпульсами натхнення неземної сили. Вона
зайшла всередину та була здивована, що у ліжку спала вже
немолода жінка посміхаючись уві сні.
- Як це може бути? - подумала Ніка.- Така потужна
енергетика, що пробила купол фіолетовим світінням.
Традиційно, люди в такому віці зображали сірий колір
безсоння, або чорно-білої байдужості до себе та свого життя, з
бажанням плести по течії та вже нічого не змінювати, бо будь-
які зміни тягнули за собою зусилля. Тільки одиниці бачили
кольорові сни…А тут повний зв’язок з всесвітом у космічному
сяйві. Ця жінка прагнула у своєму житті набагато більшого,
чим звичайні люди. Як?
Ніка присіла у крісло напроти ліжка та вирішила поговорити з
жінкою зайшовши у її сон. Жінка представилася, як
Олександра та була дуже приємною співрозмовницею.
Посмішка не сходила з її обличчя. Вона виглядала впевненою у
собі, дуже стильною, як на свій вік та розумною. Олександра,
як у човнику гойдалася на хвилях оптимізму.
- Я зовсім не відчуваю різниці у віці спілкуючись з вами, ви
така легка та цікава людина,- наголосила Ніка.
- Хіба душа вміє старіти та має різницю у віці, люба? Тільки
тіло, на жаль…- без суму у голосі промовила Олександра,
посміхаючись.
Вона пропонувала подивитися її роботи та тільки тоді, коли
Олександра почала рухатися у своєму інвалідному візку, який
був накритий пледом, Ніка зрозуміла, що жінка не ходить.
- Яка я неуважна! – звинувачувала сама себе Ніка і їй
подвійно стало боляче.
Її вразили картини Олександри. Вона малювала чарівні квіти,
які мала бажання подарувати людям. Жінка мріяла про те, що
її вражаючи полотна побачать світ, неймовірне бажання
пробивалося фіолетовим сяйвом над куполом міста.
Ніка вийшла зі сну Олександри та пішла додому у роздумах,
залишивши сріблясті крила біля її ліжка.
Вона згадала, як одного ранку, розплющивши очі вона
побачила у своїй кімнаті дивовижні крила. Саме вони
допомогли їй змінити життя та сповнити свою неймовірну мрію,
яку вона поєднувала із всесвітом. Крила підіймали її над
буднями та наповнювали ще більшою силою із вмінням йти до
своєї мети. Ніка зрозуміла, що тільки сильні, щирі та позитивні
люди отримують чарівні крила, через зображення своїх добрих
думок та вчинків, з любов’ю до свого життя, з великим
бажанням радіти кожному дню через потужну енергетику
фіолетового сяйва.
  І зовсім не важливо скільки тобі років. Душа не старіє…




История cоздания стихотворения:

1
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 229

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 6.
Валю, цікава містика. Її можна читати забуваючи, що вона містика, що аж можна повірити, що з гори можна бачити сни і думки, і що можна входити в сни. Вразив самовідданий вчинок Ніки віддати крила тій, що в них має більшу потребу.
2020-08-16 13:25:19
Гарно! Отримала задоволення)))
2020-08-11 23:43:49
Щиро вдячна, Любочко!
2020-08-11 23:46:20
Молодець, Валюшо! Гарно написала, вплітаючи елементи людської чуйності, благородства та доброти.
Повчальна мудра оповідь. Браво!
2020-08-11 23:21:45
Щиро вдячна, Ларочко, за відгук. Приємно! Я чекаю на твою рецензію до "Відвертої осені"
2020-08-11 23:43:44
Хіба я не написала? Читала ж!
Зараз гляну.
2020-08-12 15:29:35
2020-08-12 15:46:16
Цiкаво написано, захоплюючi образи, гарна мова.
2020-08-11 20:41:52
Дякую, Руслане, за відгук. Дуже приємно.
2020-08-11 23:45:36
Цікаво, чудово освітли тему, Валентино, отримала задоволення, дякую
2020-08-11 18:03:16
Сердечне спасибі!
2020-08-11 23:44:31
2020-08-12 10:07:01
Гарно, мудро і чарівно написано, сподобалось! :)
2020-08-11 16:31:43
Щиро вдячна, Денисе, за приємний відгук.
2020-08-11 17:00:08

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
Да, Юрий, сначала цветы, а там и ягодки не за горами.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-04-19 17:17:00
Не просто бросить, стариком!
Ведь протолкнёт лишь водка ком.
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-04-19 17:12:15
У деда пенсия, конечно, хорошА,
на водку хватит... но чиста ль его душа?
Рецензия от:
Всеволод
2024-04-19 17:04:30
На форуме обсуждают
У одних голова на двери,
И ученье про мертвого плотника
Разжигает страсти внутри,
Не понять им простого работника,
Восхищённого с фузом гитарой...(...)
Рецензия от:
Атеист
2024-04-17 22:27:42
Хеви металл! Всем привет!
Драйва лучше в мире нет!
Вот послушай-ка Accept
Сразу станет меньше лет!

У фанатов AC/DC
До сих пор в порядке писи!(...)
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-04-13 16:14:51
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.