Отсутствует

Автор: Валентина Гришко
Тема:Философская проза
Опубликовано: 2020-09-07 15:36:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Наця

Кожного літа, я з задоволенням їздила відпочивати до своєї
бабусі. Жила вона не в селі, а в великому індустріальному місті
на березі Дніпра. У моєї бабусі було чудове ім’я Анастасія, але
ми з братом називали її Наця. Баба Наця зовсім не була схожа на
бабусю, мабуть, тому, що вона володіла неймовірною
енергетикою, яка вражала. Наця була стрункою, високою з
гарною поставою. В ній одразу вживалися веселість з вмінням
жартувати та водночас серйозне ставлення до виховання. Вона
ніколи не підвищувала голос, їй достатньо було багатозначно
подивитися, щоб ми зрозуміли свої промахи. Сказати, що ми
любили бабусю, це нічого не сказати, ми її обожнювали.
  Коли я була зовсім маленька, Наця нагадувала мені казкову
фею. З нею будо дуже цікаво. Ранок розпочинався зі сніданку,
який вона підносила дуже красиво. Наця любила не аби який
посуд,
готувала чудово, а подавала їжу з обов’язковим тематичним
сервуванням. Їжа, яку я не любила, здавалася мені дуже
смачною. Манну кашу вона наливала у красиві піали з
мереживними ручками й приправляла її зверху полуничним
джемом, корицею та тертим шоколадом. Печені яблука з сиром
та медом у вазочках на довгих ніжках. Ложки й вилки на
білосніжних серветках та обов’язковим доповненням у вигляді
фарфорової статуетки. У цьому випадку до молочного меню
хлопчик пастушок, який грав на дудочці біля маленької корівки.
До фігурки, як додаток, обов’язкове, дуже цікаве оповідання від
бабусі про пастушка та його корівку.
Колекція бабусиних статуеток, це окрема історія, яка
зачаровувала. В кімнаті стояла велика хельга, де Наця зберігала
свій красивий посуд, не для окремого випадку, як заведено у
багатьох сім’ях. Для неї кожен день був подарунком та окремим
випадком, з можливістю прожити його з повною насолодою та
дуже яскраво, як останній. Вона завжди повторювала ці слова
посміхаючись. На шафі стояло тридцять п’ять фарфорових
статуеток. Кожна з них відрізнялася своєю неперевершеністю та
тендітністю. І за кожною з них була своя історія від бабусі, з
нескінченною розповіддю про балерину та царівну – лебідь,
козака запоріжця та дівчинку з собачкою, казкового кота та
сумного клоуна…
  Коли я підросла, Наця дозволяла мені витирати пил з магічних
фігурок. Це був особливий та приємний ритуал, з можливістю
доторкнутися до спогадів раннього дитинства та згадати дивні
історії бабусі. У більш дорослому віці, вона прищеплювала нам
любов до музики та мистецтва, влаштовуючи домашні вечори. В
домі розчинявся приємний аромат випічки, горіли свічки в
старовинних канделябрах, а у красиві чашки розливався чай.
Наця добре грала на семиструнній гітарі та маючи приємний
голос співала красиві романси, декламувала вірші та читала
прозу. У бабусі в яскравих палітурках зберігалася безліч
ілюстрацій картин відомих художників. Понад усе вона любила
Марка Шагала.
- Чому люди парять у повітрі на картинах майстра? – ставила
питання Наця і сама відповідала.
- Силою, здатною дати можливість людині літати, є тільки
любов. Вона дає крила та легкість польоту над буднями з
відчуттями неймовірного щастя. Чоловік та жінка в обіймах
любові здатні пройти будь-які випробування. Справжня любов
ніколи не помирає, вона залишається у серці назавжди.
  Її очі світилася дивним світлом, вона говорила з такою ніжністю
та почуттями любові в голосі, що у мене вперше виникло
питання.
- Чому бабуся ніколи не говорить про минуле, про дідуся,
який помер, коли я ще не народилася?
  Я дивилася на бабусю й у мене склалося враження, що любов
існує, що вона дійсно не помирає й живе в її серці й понині. Я
ніколи не бачила суму в її очах, вона не вміла нервувати та
підвищувати голос, на щось скаржитись та когось
обвинувачувати. Вся її поведінка випромінювала щастя та добро.
Завжди охайна, з красивою стрижкою та підфарбованими
губами. Вона сиділа в кріслі, як завжди з рівною спиною у
світло-голубій сукні з білим вишитим комірцем, яке гарно
відтіняло перлинні сережки та глибокі сині очі на тлі її тонованої
сивини.
- Наця, розкажи про свою любов. – звернулася я до бабусі з
проханням.
Моє питання повисло в повітрі і вперше в житті я побачила
сльози на очах Наці. Вона змахнула їх мереживною хустинкою.
- Добре. – відповіла Наця.
- Така любов приходить раз у житті. Мені пощастило, що я
відчула її всією душею. Ми прожили з дідусем двадцять років, він
помер від серцевого нападу так швидко та несподівано, що я
довго не могла оговтатись та повірити в те, що сталося.
Двадцять років я живу без нього, просочена тими почуттями
любові, які він мені подарував. Я часто думала про те, що мені
пощастило мати такі відносини та такого чоловіка, як ваш
дідусь. Двадцять років. Багато це, чи мало? Хтось так і не
зустрів своєї справжньої любові, а може не замітив та пройшов
мимо, або просто не придав цінності. Тому, я вдячна за те, що
мала та маю сьогодні. Мої діти та онуки, це продовження моєї
коханої людини. В кожному з вас частинка тієї великої та вічної
любові, яку він мав у своєму серці. Я насправді щаслива жінка.
Ви так схожі на нього, бо в кожному з вас тече його гаряча кров,
яка наповнена молекулами щирої любові.
  Я відчувала, як кров мого дідуся пульсує в моїх артеріях. Мене
огорнула така неймовірна ніжність до бабусі, як до берегині
нашого роду, яка зуміла не розгубити й частки тієї любові, яка
одного разу прийшла в її життя. Вона з кожним з нас поділилась
тім потаємним та найголовнішим, що людина має пронести по
життю та не розплескати, як цілющий бальзам.
   Свічки догорали, Наця перебирала струни гітари та тихенько
співала,-
- Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе…
   

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 105

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Сольвейг

Валю! У тебе -неймовірний талант, так само, як і вірші, тобі вдається проза, цікаво написано, яскрава постать, дрібні деталі , насичено, мені сподобалось. Я зазвичай прозу не читаю на УПП, - просто не вистачає часу... (тому пробач мені, що минаю твої інші прозаічні твори) А в цей раз вирішила познайомитися, та не змогла відірватися. Щиро вдячна. А якщо ця розповідь - про реальну твою бабусю, тоді найвищий респект!

2020-09-08 12:52:56

Валентина Гришко

Дуже щедра та приємна рецензія, Олю. Сердечне спасибі. Я пишу коротенькі новели, жіночі історії. Вони всі понизані емоцією та особистими почуттями й скоріше авторські, а не автобіографічні, але в випадку з оповіданням "Наця", тут більше спогадів, чим вигаданого. Натхненної осені, вона чудова.

2020-09-08 13:51:39

Стельмах Ольга

Когда я родилась, моя бабушка была уже старенькой. Была она полуграмотной, из многодетной семьи, пережила революцию, разруху, голод, Первую мировую, Вторую мировую, смерти детей... Она прожила девяносто лет при полной памяти, до последнего дня ходила, помогала нам, никогда не сидела без дела... Я верю, что мы с ней встретимся в мире, где уже не будет ничего плохого, и даже смерти больше не будет...
Спасибо, Валечка, очень понравился рассказ. И, знаешь, мне почему-то твоя бабушка напомнила одну из моих любимых актрис - Людмилу Чурсину...Такой вот образ создался. Может быть, чисто внешний образ...

2020-09-07 22:28:14

Валентина Гришко

Хай так і буде, Олю, як ти бажаєш. Дякую за відгук та за те, що прочитала.

2020-09-07 22:42:12

Стельмах Ольга

2020-09-07 22:58:07

Лариса Гараган

Чудово, Валюшо!Гарно написана оповідь - і сюжет, і мова, і образність.
Це авторське чи автобіографічне?

2020-09-07 21:06:58

Валентина Гришко

Напівавтобіографічне. З деякими прикрасами від автора. Бабуся ніколи не грала на гітарі. Співала гарно, а на гітарі грала моя тітка, яка їй акомпанувала та жила з нею поруч. Дякую, Ларочко, за відгук. Обіймаю.

2020-09-07 21:39:23

Лариса Гараган

2020-09-07 21:40:26

Валентина Гришко

Дзеркало Всесвіту, ще одне невеличке оповідання. Плиз.

2020-09-07 21:53:18

Николай Ничипорук

Ну, Ви, Валю, майстриня так образно розповідати, що я почуваю себе ніби давнім знайомим з Вашою бабусею Наці. Тепер зрозуміло, звідки у Вас таке тонке володіння українською мовою. Це все від Вашої Бабусі.

2020-09-07 20:17:39

Валентина Гришко

Дякую, Колю, за приємну рецензію.

2020-09-07 21:35:01

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений